Минулої суботи жителі Рені вже втретє вийшли на мітинг протесту проти руху великовантажного великогабаритного транспорту, що йде транзитом до кордону з Румунією через… спальний мікрорайон міста.

Міжнародна траса Одеса – Бухарест – це найкоротший шлях на Балкани, до Туреччини та інших країн. Проходить вона через прикордонне містечко Рені. А оскільки об’їзної дороги немає, машини з позначкою «TIR», що беруть на борт до 40 тонн вантажу, їдуть вузенькими вуличками околиць. Підскакуючи на вибоїнах комунальної дороги, вони створюють ефект землетрусу силою 3­4 бали за шкалою Ріхтера. А оскільки за добу таких авто, за даними митного поста, проходить від 80 до 120, три сотні будинків, розташованих в «епіцентрі землетрусу», тріскаються, просідають і руйнуються. Технічна комісія при міськвиконкомі ще в 2008 році встановила, що у 80% будинків деформувалися несучі конструкції, потріскалися стіни й перекриття. У більшості випадків спостерігається перекіс дверних і віконних прорізів, в окремих випадках падають стелі.

Жителі вкрай обурені: за яким правом «спальня» міста перетворена на міжнародну автомагістраль? Хто відшкодує матеріальний збиток? І хто відповість, якщо, не дай Боже, будуть жертви?

– Я – підприємець, відкрила маленьку крамничку, щоб усі продукти харчування у жителів нашої «магали» були поруч, – розповідає Катерина Розгон. – Сьогодні нарахувала в крамниці 38 тріщин! Ще гірше зі старими будинками, які наші батьки будували практично без фундаменту. У моєї мами будинок от­от впаде. Усі гроші йдуть на ремонт. Скільки років ми звертаємося до влади – і нічого, крім обіцянок.

– Від стрясання ґрунту у всіх жителів вийшли з ладу базини (зацементовані ями, призначені для запасів води). Вода, якщо ми намагаємося її привезти, іде під будинки. Скажіть, як людині прожити без води? – запитує Меланія Скрупська.

– Я не можу виспатися, – скаржиться школяр Сашко Кузьмич. – Машини проїжджають просто у нас під вікнами. Чомусь уночі їх особливо багато. У нас у дворі була літня кухня, а під нею льох – усе завалилося.

Шостий рік (!) звучать ці скарги. Написано листи до усіх інстанцій – починаючи від міської ради і закінчуючи Адміністрацією Президента.

Років три тому, щоправда, було виділено близько 170 тис. грн на ямковий ремонт дороги – щоб 40­тонні хури не так «підстрибували». Але дорога, розрахована на транспорт вантажопідйомністю до 5 тонн, виходить із ладу на очах.

За словами першого заступника голови Ренійської райдержадміністрації В’ячеслава Мамалиги, ще у 2008 році була розроблена проектно­кошторисна документація на будівництво об’їзної дороги навколо Рені. Проблема – у відсутності фінансування.

На думку В’ячеслава Степа­новича, люди абсолютно праві у своїх претензіях – їхні будинки та інші будівлі справді руйнуються.

Праведний гнів ренійців поділяє і міський голова Сергій Колевич. Мерія, за його словами, теж відписала до усіх інстанцій, волаючи про допомогу. За словами мера, ціна питання така: будівництво об’їзної дороги – 200 млн грн, на ремонт наявної – 8 млн грн. Так, гроші чималі. А вартість трьохсот будинків, що руйнуються?..

Жителів Рені, які вийшли на мітинг протесту, попередили про кримінальну відповідальність за перешкоджання руху транспорту. Але міський голова пообіцяв протягом тижня вирішити питання з нанесенням десь через проїзну частину «зебри» – для того, щоб ренійці могли безкарно влаштувати тривалий «ходячий страйк»:

– Транзит вантажопотоків – завдання державне, і вирішуватися воно повинне на державному рівні, – говорить С. Колевич. – Якщо Україна не може або не хоче займатися цим тут, на південно­західному кордоні, то нехай перенаправляє усі хури через Ужгород. І нехай водії чортихаються, проїжджаючи зайвих 500­700 кілометрів, – нас це не хвилює. Якщо ж усе залишиться без змін, будемо звертатися до міжнародних організацій, міжнародних судів. Нехай приїде сюди європейське телебачення й покаже на увесь світ цей сором і ганьбу.