Великомихайлівський район – один із тих, де є цілковите порозуміння між двома гілками влади – виконавчою та законодавчою. Саме тому голова райдержадміністрації Михайло Сергійович Вишняков та голова районної ради Віталій Іванович Гірін діють спільно у вирішенні тих чи інших питань життєдіяльності району. Щоденні зустрічі керівників та обговорення нагальних проблем дають можливість завжди тримати руку на пульсі подій і з подвійною силою оперативно реагувати на виклики сьогодення.

– Мені дуже пощастило з командою, – говорить Михайло Вишняков. – Крім того, що є постійна співпраця з районною радою, вдалося підібрати дієздатних, авторитетних заступників, котрі спроможні на високому рівні вирішувати наявні проблеми. Візьмемо для прикладу мого першого заступника Віталія Олексійовича Миронова. Це людина з великим досвідом роботи у сільському господарстві, тож успішно керує цією непростою і такою важливою галуззю. Значний досвід на керівних посадах має також Ігор Іванович Стебловський, це заступник з питань життєзабезпечення ра­йону. Свого часу він був начальником відділу освіти, згодом – головою райдержадміністрації у сусідньому, Фрунзівському, районі. Йому нічого пояснювати не треба. За рік своєї роботи у нас він увійшов у курс всіх справ, працює на повну потужність, займаючись такими важливими питаннями, як будівництво, економіка та житлово­комунальне господарство. Гуманітарна сфера підпорядковується моєму заступникові Василю Васильовичу Колесникову. Хоча за віком це доволі молода людина, головною рисою його характеру є надійність. Якщо вже отримав якесь доручення, то обов’язково виконає його на найвищому рівні. Отож, як бачите, помічники в мене справді хороші. Коли я у справах їду з району, команда працює самостійно, не потребуючи щоденних вказівок і контролю. Це дуже важливо в роботі голови райдержадміністрації.

– Наш район має ще одну відмінність: свого часу ми не допустили розвалу великих сільськогосподарських підприємств, – долучається до розмови голова районної ради Віталій Гірін. – У цьому велика заслуга Михайла Сергійовича Вишнякова, який вже тривалий час керує районом. Проїдьтеся нашою територією, і ви не побачите суцільних руїн від колишніх колгоспних приміщень. В період реформування сільськогосподарського сектору нам вдалося знайти ефективних фермерів, які не лише зберегли нажите роками колгоспне добро, а й примножили його. Серед таких справжніх господарів – Микола Шишкін (ТОВ «Топаз»), Олег Дубровін (ТОВ ім. Войкова), В’ячеслав Кравцов (ТОВ «Айсберг») та багато інших. Це кити сільського господарства, які постійно працюють з прибутком, щороку купують високопродуктивну техніку, беруть участь у соціальному розвитку населених пунктів. Взяти хоча б діяльність Олега Леонідовича Дубровіна. Його господарство базується у селі Тростянець. Завдяки допомозі хлібороба в населеному пункті з’явився природний газ (на це також були виділені гроші з районного бюджету). А водозабезпечення жителів громади сільгоспвиробник повністю взяв на себе. Таких прикладів можна наводити безліч, і саме за такими молодими людьми – майбутнє нашого району.

– Справді, з багатьма керівниками підприємств, установ та організацій можна вирішувати чимало проблем, – говорить заступник голови РДА Ігор Стебловський. – Це зайвий раз продемонструвало стихійне лихо, що сталося у червні. На жаль, протистояти сильному вітру і зливі в людини немає можливості, та коли внаслідок цього частина будинків у Великій Михайлівці та сусідньому селі Полєзному опинилися під загрозою підтоплення, місцева влада не могла залишитися байдужою. На боротьбу з бідою були кинуті всі можливі сили і ресурси – технікою комунального господарства, райавтодору та приватників розчищали стоки і містки на вулицях, відводили дощову воду подалі від помешкань. Саме в той момент через район проїжджав губернатор області Едуард Леонідович Матвійчук, який бачив масштаби біди і пообіцяв допомогти нам у налагодженні роботи основного містка, що стримував дощові стоки. Поки що ці роботи ми виконуємо власними силами, та сподіваємося, що з підтримкою голови облдержадміністрації зможемо раз і назавжди вирішити проблему підтоплення будинків.

Ще у 2001 році команда Михайла Вишнякова обрала для себе три основні напрями діяльності: газифікація, водозабезпечення населених пунктів і ремонт доріг. Звичайно, працюють в районі і на виконання інших державних, обласних та місцевих програм. Наприклад, сьогодні з гордістю підбивають підсумки такої важливої програми, як «Шкільний автобус»: від держави отримали лише один автомобіль, а за власні кошти купили 10. Особлива увага обох гілок влади приділяється газифікації та водозабезпеченню. З року в рік в районі стає все більше сіл, де приходять ці блага цивілізації. Лише до кінця нинішнього року блакитний вогник з’явиться ще у трьох селах – Новосавицькому, Великозименовому та Першотрав­невому.

– З районного бюджету ми виділили необхідні кошти на виготовлення проектно­кошторисної документації щодо будівництва підвідних газопроводів до цих сіл, – коментує ситуацію М. Вишняков. – Але, знаєте, складається таке враження, що бюрократична машина нашої держави робить все можливе, щоб гроші вчасно не освоювались. Я це говорю з повною відповідальністю за свої слова. Майже два місяці на рівні Міністерства екології ми домагалися отримання результатів експертизи і дозволу на будівництво газопроводу. Але необхідного документа так і не діждалися, незважаючи на неодноразові наші звертання. Добре що є розумні керівники в особі начальника Укрдержбудекспертизи В’ячеслава Івановича Шандрика. Під його керівництвом люди спокійно та професійно виконують свої обов’язки. Є впевненість, що незабаром ми зможемо отримати всі необхідні документи і нарешті розпочати виконання робіт з газифікації. Тим паче що гроші на рахунках уже давно є.

Якщо програми з газифікації та водозабезпечення вдається поступово втілювати в життя, то з дорогами обласного і державного значення у великомихайлівців, як і в багатьох інших жителів Одещини, є велика проблема. Голова райдержадміністрації сподівається, що після завершення «Євро­2012» на бюджетоутворюючу Одеську область буде звернута особлива увага і розпочнеться новий етап розвитку нашого регіону. Нарешті добудують Новопетрівську школу, Великомихайлівський дитсадок, почнеться спорудження інших нових шкіл, які дуже потрібні району. Адже сьогодні виникла парадоксальна ситуація: майже 50% навчальних закладів – це дуже давні приміщення, деяким уже по сто років, і в далекому минулому вони слугували поміщикам за конюшні. Та нині, у розвинутому двадцять першому столітті, діти із сіл Кірове, Цибулівка, Стоянове, Соше­Острівське, Новопетрівка, Мигаєве, Першотравневе та інших просто змушені навчатися в допотопних умовах. Бо іншого виходу поки що немає.