Першу оптимізацію Петрівська школа Кодимського району пройшла у 1978 році, коли були визнані неперспективними села Стримба та Олександрівка. Школи в цих селах закрили, а дітей перевели на навчання у Петрівку. Спочатку добиралися до школи, як могли, а потім почали возити колгоспним автобусом.

З часом можновладці визнали, що рішення було помилковим, і заговорили про відновлення роботи освітніх закладів у «неперспективних» селах. Та розмовами все і закінчилося.

Нині події повторюються, чи, може, продовжуються...

Річ у тім, що на сесії Кодимської районної ради (28 квітня) ухвалили рішення «про зміну назв загальноосвітніх закладів, які є об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району». Найприкріше те, що це рішення ради було прийняте з порушенням чинного законодавства. Хоча в документі йдеться про зміну назви навчального закладу, фактично змінюється його статус — зі школи І — ІІІ ступенів на школу І — ІІ ступенів — і це, власне, реорганізація навчального закладу. Згоди ж на реорганізацію навчального закладу територіальна громада на давала, на сесії Петрівської сільської ради це питання не розглядалося.

У своєму рішенні Кодимська райрада посилається на п.54 урядової постанови від 19.04.2010 за №315 «Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2011 рік». В цьому документі йдеться про початок оптимізації в загальноосвітніх навчальних закладах І — ІІІ ступенів. Але ж у Петрівській школі навчаються учні трьох сіл; їх у 2010 — 2011 навчальному році було 102.

Тепер, забравши ІІІ ступінь (10 — 11 класи), влада району пропонує, щоб учні цих класів, приїхавши до Петрівської школи, пересідали на наступний автобус і транзитом відправлялися на навчання до іншої. Відстань до найближчої «неоптимізованої» — 17 кілометрів. А дороги, зрозуміло, які.

Оптимізуючи такі школи, як Петрівська, районна влада наголошує на тому, що в сільських малозабезпечених школах без належної технічної бази не можна гарно навчити дітей. Але ж випускники з Петрівки щорічно вступають до вищих навчальних закладів і успішно там навчаються. Є успіхи і в нинішніх тутешніх школярів. Так, у травні учениця 7-го класу Анастасія Пастух стала переможцем І Міжнародного мовно-літературного конкурсу й отримала в Каневі диплом І ступеня. Хіба це не переконливе підтвердження, що й у невеликих школах можна давати та, відповідно, отримувати добрі знання? А от чи залишиться у дітей сили на навчання та час на виконання домашніх завдань після 17-кілометрових транзитів — над цим питанням «оптимізатори», мабуть, не задумуються.