Початок активної підготовки українських політиків до виборів у Верховну Раду, що пройдуть восени 2012 року, ознаменували доцентрові процеси у владі та опозиції.

Підминаючи під себе інших політиків, Партія регіонів діє за вже накатаним сценарієм. На виборах до парламенту 2007 року «регіонали» так само одного за одним поглинали своїх політичних сателітів: Республіканську партію нинішнього міністра палива та енергетики Юрія Бойка чи, наприклад, Партію промисловців і підприємців нинішнього депутата від ПР Анатолія Кінаха. Сьогодні свою політичну силу приніс у жертву «регіонам» віце-прем’єр Сергій Тігіпко. Політологи переконані: на черзі й інші провладні політичні сили.

Зовні схожі об’єднавчі процеси у владі та в опозиції мають одну істотну відмінність. Якщо в Партію регіонів політичні проекти вступають «з бебихами» і припиняють своє самостійне політичне існування, то в опозиції, схоже, обрали метод індивідуального вступу окремих сильних політиків.

Найбільш знаковою подією минулого тижня став вступ до партії «Фронт змін» Арсенія Яценюка п’яти народних депутатів, серед них і голови парламентської фракції «Наша Україна — Народна самооборона» Миколи Мартиненка.

Узимку минулого року – після першої появи опозиціонерів на одній сцені в День Соборності — Арсеній Яценюк заявив про можливість об’єднання з «Фронтом змін» винятково шляхом входження в партію. Схоже, тут нічого не змінилося. Жодного об’єднання з обезголовленою сьогодні «Батьківщиною» бути не може.

Щоправда, у «Фронті змін» звучать заклики про те, що на даному етапі завдання опозиції — перестати воювати одне з одним. Нам треба воювати проти Партії регіонів, адже «регіонали» воюють з власним народом, вважають «фронтовики».

Але це точно не означає, що однопартійці Яценюка готові злитися з БЮТ в єдиному пориві і тим більше — розчинитися в блоці імені головної арештантки нинішньої влади. Понад те, у «Фронті змін» переконані, що дві опозиційні партії отримають на виборах більше, ніж штучно зігнана докупи об’єднана опозиція.

Уже зрозуміло, що Арсеній Яценюк зробив висновки з невдалого досвіду партійного будівництва «Нашої України» та БЮТ. Входження в ці виборчі блоки окремих політичних партій зі збереженням їх партійної структури і самостійності аж ніяк не посилили, як передбачалося, демократичний табір, а, навпаки, істотно його послабили. Адже кожна політична сила, яка увійшла в блок, насамперед переймалася власним політичним рейтингом.

Сьогодні у дві опозиційні фракції в Раді — «НУ-НС» і БЮТ — входять понад десяток політичних партій. При цьому більшість у парламенті належить одній-єдиній ПР.

«Жодного злиття опозиційних партій не буде, принаймні дискусії про це ми не ведемо, — заявив лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк. — Зараз існують дві провідні опозиційні парламентські партії, які мають однаково великий рейтинг. Це — «Фронт змін» та БЮТ. Саме ці дві партії в змозі виграти наступні парламентські вибори і створити парламентську більшість, непідконтрольну президентові Януковичу».

Певна річ, перемогти таку досі ще достатньо монолітну і потужну організаційну структуру, як Партія регіонів, буде непросто. Тому ставка Яценюка на дві згуртовані колони на виборах у Верховну Раду — в особі «Фронту змін» і БЮТ — стає зрозумілою.