Історія взаємин Клавдії Павлівни Бахмет з ТОВ «Інфоксводоканал» тягнеться уже кілька років. Стосунки, можна сказати, романтичні. Клавдія Павлівна пише листи з різними пропозиціями у цю організацію і навіть отримує відповіді. Щоправда, відповіді приходять без конвертів і носять назву «Досудове попередження», де «Інфоксводоканал» погрожує їй позовами. Втім, такі папірці отримують багато одеситів, які користуються послугами цієї компанії, — поштові скриньки завалені ними. Що ж, «Інфоксводоканал» — монополіст, єдина компанія, що займається водопостачанням в Одесі.

А почалося все тоді, як «Інфокс» узяв у свої руки водопостачання та водовідведення. Тоді й посипалися запрошення, щоб люди укладали з компанією договори про надання послуг. Для оформлення такого договору потрібно було зібрати десять найменувань різних паперів і вистояти довжелезну чергу в абонентському відділі, але й це ще не гарантія, що його можна встигнути укласти впродовж одного дня. Багато хто витратив на ці бюрократичні справи чимало часу і підписав той договір, навіть не читаючи.

Клавдію Павлівну насторожив, перш за все, довжелезний перелік довідок, і вона вирішила докладно вивчити предмет договору. Під час літніх канікул, а наша героїня працює вчителькою в школі, вона знайшла в Інтернеті й уважно опрацювала постанову Кабінету Міністрів № 630 від 21.07. 2005 року, що є базовим документом для надання послуг з опалення, гарячого й холодного водопостачання та водовідведення в Україні і порівняла її з тим самим типовим договором «Інфоксводоканалу», який, не читаючи, підписують багато споживачів.

— Коли я вивчила і порівняла оби­два документи, то побачила, що вони відрізняються, іноді — досить-таки істотно. У постанові Кабміну й договорі часом можна прочитати зовсім протилежні речі. Я написала про це листа в «Інфоксводоканал» ще півроку тому, але відповіді не отримала й досі, — розповідає Клавдія Павлівна.

Наприклад, у постанові Кабінету Міністрів йдеться про те, що періодична перевірка, обслуговування та ремонт засобів обліку води проводиться за рахунок виконавця, в даному випадку — «Інфоксводоканалу». Нічого такого в типовому договорі, який пропонують підписати одеситам, нема. Тут пишеться інакше: виконавець зобов’язаний контролювати показники приладів і встановлений міжперевірочний інтервал водоміра. Але навіть цього ніхто не робить. І перевірка, і заміна водомірів покладаються на плечі споживачів.

У пункті третьому типового договору є й такий пункт: «Вимагається дотримання нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг». І ні слова про те, що це за акти. Цей пункт не розшифровується, акти не додаються. Не зрозуміло, яких таких актів повинен дотримуватися споживач.

У пункті четвертому договору за­значається, що відповідальності за технічний стан мереж водопостачання і водовідведення всередині будинку виконавець не несе. Але ж це суперечить урядовій постанові, де записано, що виконавець повинен утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт і доводити до відома споживача кожні півроку. Тобто у запропонованому договорі цю відповідальність «Інфоксводоканал» із себе знімає.

— То хто ж повинен відповідати? — запитує Клавдія Павлівна. — Нехай напишуть у договорі!

Будинок, у якому мешкає літня вчителька разом із чоловіком, розташований на на житломасиві Котовського. Живуть у ньому, переважно, пенсіонери, для яких складно навіть купити собі шматок м’яса, а тут їм пропонують утримувати мережі водопостачання у десятиповерховому будинку, що вже відслужили своє й вимагають ремонту або заміни.

У постанові є і такий цікавий пункт: виконавець зобов’язаний проводити двічі на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоповерхових будинків із складанням відповідного акта, узгодивши із споживачем строки цієї перевірки.

— Нічого такого у нас не проводиться, і в типовому договорі цього пункту нема. Загалом цей договір кабальний і підписувати його не можна, — вважає пенсіонерка.

Клавдія Павлівна щомісяця платить за воду за лічильником через систему «Герц», не підписуючи за­пропонований їй «Інфоксводоканалом» договір. У глибині душі вона сподівається, що керівники компанії все ж таки прочитають її листи і внесуть у той договір правки, які вона пропонує, щоб документ став справедливим і щоб відповідальність за встановлення і перевірку водяного лічильника, за стан мереж покладалася не лише на споживача, але й на виконавця.

— До речі, у постанові Кабміну нема такого довгого переліку документів, які прописані у договорі, — зазначає Клавдія Павлівна. — Навіщо їм довідка про стан сім’ї і про кількість мешканців квартири, якщо за воду все одно платиться за лічильником? Один бюрократ підтримує іншого бюрократа?

У пошуках справедливості Клавдію Павлівну Бахмет підтримують її подруги — члени громадської організації «Ліга українських жінок», які згуртувалися у цій нелегкій справі. Однак «Інфоксводоканал» не чує голосів своїх споживачів — мабуть, надто голосно дзюркотить вода, прориваючи труби.

— Єдине, що робить «Інфоксводоканал» справно і вчасно, — це підвищує ціни для споживачів і розкидає у поштові скриньки папірці з погрозами. А люди наші терплячі, довірливі і законів не читають. Хочеться, щоб одесити знали про свої права і не дозволяли над собою знущатися тим, хто вважає себе безкарним у своїй царині, — вважає Клавдія Павлівна. А ще не втрачає надії на те, що ситуацію можна змінити на краще, особливо, якщо споживачі будуть обізнані і спільно захищатимуть свої права.

До речі, слово «інфокс» перекладається з англійської як «зашморг». Є над чим задуматися…