У Всесвітньому клубі одеситів презентували книжку Олександра Галяса «Одеські скандали», що вийшла у Видавництві Бартенєва.

«Скандали супроводжують людство від самого його початку, – пише автор. – Сьогодні скандалів «радянського типу» стало менше. На роботі особливо не погоноруєш: так і дивися що звільнять. А найголовніше: зник основний «стимул» скандалів недавнього часу – дефіцит. Тепер скандали перемістилися на сторінки газет і телеканали. Проте, на мою думку, скандали останніх років стали якимись банальними і схожими один на оден. Якщо не політичні чи кримінальні розбірки, то фінансові афери або шлюборозлучні процеси зірок естради та кіно. У цьому ми цілком «наздогнали Америку», чому, щоправда, зовсім не хочеться радіти».

Далі автор, за плечима якого більш ніж 30­річний стаж роботи у журналістській сфері, згадує скандали (хоча я б назвала їх одеськими детективами), відгомін яких чути досі.

Наприклад, історію про 49 днів карантину під час холери у 1970 році. Тоді зупиняли поїзди буквально в чистому полі, виводили на рейд судна. І всім міським службам треба було організувати роботу таким чином, щоб люди, опинившись мимовільними бранцями ситуації, були нагодовані і забезпечені всім необхідним для життя у непростих умовах карантину. Переглянувши газети тих років, Олександр Галяс з подивом відзначив, що статей про холеру не публікувалося жодної! Як і не було офіційного оголошення карантину. Тільки повідомлення від 15 вересня втішило одеситів його скасуванням.

Чимало уваги у книжці приділено суперечкам про те, чи була видатна акторка німого кіно Віра Холодна шпигункою та «нічним метеликом»? І від чого ж вона все­таки померла – від грипу «іспанки» чи була отруєна?

Олександр Галяс згадує багатьох авторів, чиї думки внесли чималу плутанину у біографію акторки. Це і роман Юрія Смолича «Світанок над морем», і лібрето оперети «На світанку» Григорія Плоткіна, і фільм Микити Михалкова «Раба кохання». Найбільше автор схильний довіряти точці зору найвідомішого кінознавця Неї Зоркої. Вона була переконана, що політикою акторка не цікавилася. Та й працювала над силу. За півроку в Одесі Віра Холодна знялася в шістьох картинах у головних ролях. Брала участь у виставах, концертах, благодійних вечорах. На знімальному майданчику від світла ламп панувала страшна спека. А готель «Бристоль», де жила Віра Холодна, практично не опалювався. І температура там стояла мінусова. От акторка і підхопила «іспанку». Ефективного лікування від цього грипу на той час не було.

У незвичайному ракурсі постає перед читачами і суперзірка радянського кіно Любов Орлова. Виявляється, вирішивши спорудити дачу, вона вирушила у 1938 році з концертами по країні. І в Одеській філармонії запросила по три тисячі рублів за кожен концерт (максимальна оплата концертів була встановлена для неї у розмірі 750 рублів). У газеті «Советское искусство» тоді вийшла відповідна стаття «Недостойное поведение». Суперзірку не чіпали, але це стало жорстким попередженням для решти діячів мистецтва.

У книжці читачі знайдуть дуже цікаві моменти півфінального матчу за звання чемпіона світу з шахів між гросмейстерами Тиграном Петросяном та Віктором Корчним у 1974 році. Він вийшов одним з найскандальніших в історії шахів. Але для розвитку цього виду спорту в Одесі мав колосальне значення: до кінця десятиліття в області налічувалося понад сто шахових клубів – більше, ніж у будь­якому іншому регіоні світу.

Досить цікава також новела, присвячена украденій перемозі одеської команди КВК у сезоні 1969­70 років. Олександр Галяс розповідає про те, якими методами команда Баку та її капітан Юлій Гусман домоглися неможливого. Навіть через стільки років залишитися байдужим до несправедливості, з якою стикнулися наші хлопці, просто неможливо.

Є ще історія про Ольгу Штейн, яка за своїми здібностями шахрайки перевершувала відому Соньку – Золоту Ручку, про дитячий трамвайчик, який бігав у парку Шевченка і катав малечу, про перших адміністраторів артистів, які вигадали ліваки та чос і імена яких сьогодні вже ніхто не згадує.

Підбиваючи підсумок, варто сказати: минуле – це завжди унікальний портрет часу. Нова книжка Олександра Галяса дає змогу зазирнути в нього ще раз, аби знову відчути унікальність і неповторність Одеси, яка вміє навіть скандалити по­своєму.