Природою доведено неодноразово: у середовищі власних відходів жодна жива істота довга проіснувати не зможе. Жителям Кароліно­-Бугаза про екологічні гаразди доводиться лише мріяти. Каналізація в цьому курортному селищі існує зі значним перебільшенням.

Справа в тому, що системи водовідведення до колектора Іллічівської очисної станції, що безперервно працювали до 1995 року, відключені. Отже, за минулі 16 років «продукти життєдіяльності» села та потужної армії курортників фактично залишалися на місці «виробництва». Точніше, каналізаційні стоки виводилися за межі населеного пункту і виливалися в поле. Але земля не зможе нескінченно приймати смердючу рідоту. У серпні екослужби опломбували системи селищного водовідведення. У підсумку кароліно­бугазці опинилися перед проблемою: куди виливати відпрацьовані стоки, як не «під себе», тобто в підвали багатоповерхівок, рови і канави?

До того ж, озброївшись законами України, в атаку на місцеву владу пішли районна екологічна служба, санепідслужба і прокуратура.

Не зайве нагадати читачеві, що назва Бугаз у перекладі з турецької означає – «сипучий пісок». Це цілком відповідає дійсності. Саме через просадні ґрунти як картковий будиночок склався в Кароліно­Бугазі дитячий садок радянської побудови на 140 місць. Пізніше причина була встановлена: тріщина в чавунному водопроводі утворила течу, що розмила підмурівок фундаменту. Сьогодні, побоюється багато селян, пухкі ґрунти за відсутності каналі­зування можуть становити серйозну небезпеку для їхніх будинків та інших об’єктів на території сільради.

За минулі роки звертання до високих інстанцій із проханнями про сприяння і допомогу звучали неодноразово. Зустрічі на різних рівнях з приводу необхідності спорудження нового каналізаційного колектора або місцевих очисних споруд жодного ефекту не дали. І знову минулого місяця депутати Кароліно­Бугазької сільради звернулися до губернатора Едуарда Матвійчука з проханням допомогти розчистити ці авгієві стайні.

– Ми готові повністю відмовитися від витратної ідеї спорудження каналізаційного колектора до Іллічівських очисних, – міркує Кароліно­Бугазький сільський голова Анатолій Андрійович Печенін. – Хоча ця тема залишиться актуальною для інших причорноморських курортних сіл та селищ. Тому сьогодні доцільніше вести мову про будівництво очисних споруд спільно для Кароліно­Бугаза та Затоки. З урахуванням спорудження станції на дві тисячі кубометрів стоків за добу будуть потрібні майже сорок мільйонів гривень. Підходяще місце на території Овідіопольського району є. Це поблизу нашого села у напрямі Роксолан. Ми намагаємося об’єднати сили із Затоківським селищним головою, у межах співпраці часто обмірковуємо однакові проблеми і шукаємо шляхи їх розв’язання.

– Слід об’єктивно оцінювати явища, які гублять унікальну екологію нашого краю, – доповнює розмову Затоківський селищний голова Василь Іванович Звягінцев. – Не секрет, що, починаючи з радянських часів, унікальна природна перлина чорноморського узбережжя – Бугазька коса споганена вигребами, які або дренують, або обладнані стоками у Дністровський лиман або Чорне море. Вважаю, що ця проблема заслуговує на привернення уваги посадовців найвищого рівня, включаючи керівництво країни. З урахуванням перспективи будівництва моста через Дністровський лиман, а згодом виділення цієї причорноморської зони винятково для відпочинку та оздоровлення, ми повинні подбати, щоб пляжі зі справді золотим піском приносили прибутки і стали брендом для всієї України.