Цих двох стареньких пенсіонерок часто можна побачити біля бювета «Рибка» на вулиці І. Рабіна, поблизу площі Незалежності. Приходять сюди з порожніми пластиковими балонами по воду. Але, як правило, не квапляться їх наповнювати, вмощуються на вільній лавочці і переповідають одна одній останні новини. Здається, оте спілкування більше вабить їх сюди, ніж артезіанська, як афішують, екологічно чиста, вода з свердловини.

Власне, тут вони й познайомилися осінньої пори кілька років тому, коли в місті розпочалася рішуча кампанія набрати якомога більше електорату на свій бік на місцевих виборах, Пам'ятаєте, як у спішному порядку кандидати в мерію і на посаду мера облаштовували у мікрорайонах дитячі майданчики з гучним їх відкриттям, як асфальтували внутріквартальні доріжки, як замінювали у під'їздах вхідні двері, як вишукували зустрічі з виборцями у місцях найбільшого їх скупчення?..

Саме тоді один з бажаючих зайняти крісло мера — Олексій Костусєв, об'їжджаючи місто, й пригальмував біля згаданого бювету на імпровізовану зустріч-мітинг. Чого тоді тільки не обіцяв сонцеликий пан Олексій, як соловейком витьохкував! Бабусі, а їх ТОДІ найбільше зібралося, від того аж мліли. Казав, що буцімто і до відкриття бюветів доклав неабияких сил, щоби пили люди кришталево чисту глибокодонну водицю. Багато чого й іншого набалакав щодо поліпшення їхнього життя. А тоді запитав руба: чи будуть на виборах за нього голосувати?

— Будемо, будемо! — гучно озвалися довкруж.

А одна бабулька не по-старечому високим, писклявим голосом гучно запенила:

— За мера Костусєва — всі наші голоси!

— За Костусєва! Костусєва! — пройшлося луною у натовпі...

Й ось чую нещодавно уривки з розмови бабусь-пенсіонерок, що сиділи біля осиротілого бювету:

— Чи щось чула про наш бювет? — запитує бабця у картатому з козирком капелюшку. — Вже ж більше місяця не працює...

— Що чула, що чула? — роздратовано реагує приятелька. — Мерія взагалі збирається позакривати половину бюветів у місті. Невигідно їх утримувати, нема бюджетних коштів. Он радять пити воду з водогінних кранів, мовляв, тече звідти

вода навіть краща за бювєтну.

— Сам би її зі своєю ріднею до кінця днів пив! — побажала недавньому своєму кумирові перша.

— Нехай рука мені тепер відсохне, а око осліпне, якщо за нього ще раз проголосую! — відрізала радикально налаштована співрозмовниця.

Хотілося втішити стареньких, аби не журилися. До порога наближається знайома передвиборна карусель. Тож знову знадобляться «невигідні» бювети, бо ж треба десь владцям з людьми спілкуватися, вихвалятися перед довірливим електоратом своїми амбітними планами на майбутнє.

Втім, підійти до бабусь не наважилася; надто вже войовниче вони сперечалися. З усього видно, справжню ціну тим солодким словам-обіцянкам уже добре знають.