Честь і хвала нашим владним структурам, підрозділам МНС, іншим державним, партійним і громадським організаціям, що з настанням сильних морозів (починаючи з 27 січня) посприяли створенню у всіх без винятку регіонах України понад трьох з половиною тисяч пунктів обігріву людей, в яких нужденним і знедоленим пропонують кип’яток, дещо з їстивного. Часом навіть ікру. Правда, кабачкову.

У нас на Одещині зараз діють майже 100 аналогічних точок у більшості сільських районів, чотирьох районах обласного цент­ру, а також у містах Ізмаїлі, Білгороді­Дністровському, Іллічівську, Теплодарі, Южному, Котовську. Слів нема – справу зроблено вкрай потрібну і корисну на даний момент, коли область, як і вся країна, перебувають в лабетах жорстоких морозів та лютих вітрів. Але, як на мене, на цьому тлі дещо неприємний моральний осадок лишають щоденні, щодекадні реляції відповідних служб, котрі подаються до засобів масової інформації: «За останню добу на Одещині (читай Вінниччині, Полтавщині, Сумщині і т.д.) до пунктів обігріву звернулося 475 чоловік…»; «Загалом по Україні впродовж доби рятівними наметами скористалися майже десять тисяч людей, а за період сильних морозів – 95 тисяч…» Складається враження, що для певного кола наших чиновників, причетних до функціонування пунктів обігріву, кінцева мета – не конкретна, реальна, невідкладна допомога людині, що опинилася в скруті, а цифровий звіт, як свідок «справної», ледь не «жертовної» роботи цього самого управлінця. А те, що людей, заїдених життєвими негараздами, злиднями, вошами (серед тих, хто мерзне, є і зовсім молоді, безхатченки та безробітні), виявилося дуже й дуже багато, його зовсім не обходить. Головне – наприкінці дня подати доповідь, не запізнившись до вечірнього випуску новин…

Ще не встигли як слід зібрати врожай, а вже гримить інформація про небувалих в історії України 50 мільйонів тонн намолоченого хліба. Тільки­но прозвучали останні дзвоники у вітчизняних вузах – чуємо з екранів, що кілька десятків тисяч фахівців випущено (а куди? в які галузі? скажемо прямо – у «безповітряний простір»). Тільки­но створили ракету «Фотон» нового покоління – чиновники вже кажуть про надперспективні космічні старти з тихоокеанської платформи за багато тисяч кілометрів від України. Між іншим, наведені вище цифри і факти, як і багато інших, мають стратегічне значення. І в цивілізованому світі, на який так люблять посилатися деякі представники нашої політико­економічної еліти, їх не прийнято оприлюднювати. Бо це найважливіший внутрішній продукт країни та її народу, стратегічна константа, котра не терпить реляцій. Але що поробиш, коли від прагнення скористатися останніми аж п’яти до сліз сверблять?