Представники колективу Ренійського порту провели мітинг протесту. Головна його мета – за допомогою засобів масової інформації привернути увагу Президента, Прем’єр­міністра, Верховної Ради України до проблем цього державного підприємства.

– Ми вже понад десять років ведемо листування, порушуючи питання про тяжке становище порту Рені, – говорить голова профкому Василь Лозовський. – Особисто я писав і Кучмі, і Ющенку, і Януковичу. На жаль, жодних позитивних змін ми не бачимо. Треба бути реалістами: залізницю до порту Рені ніхто не будуватиме, принаймні найближчим часом. Не варто особливо сподіватися на зниження залізничних тарифів (сталева магістраль до порту Рені проходить по території Республіки Молдова). Об’єктивно на Дунаї вантажообіг склався на рівні 7 мільйонів тонн, але практично всі вантажі йдуть через порт Ізмаїл. На мій погляд, вихід один: на рівні Мінтрансу ухвалити політичне рішення і частину вантажопотоку направляти на Рені – тільки так ми зможемо зберегти підприємство.

Торік Ренійський порт обробив лише 1,5 млн тонн вантажів, «заробивши» збитки. З метою заощадження у січні поточного року понад 400 чоловік (третина колективу) були відправлені у відпустку за свій рахунок. За словами профспілкового лідера, щоб погасити борг за зарплатою, Ренійський порт позичив у колег із Октябрьського 2,5 млн грн, заклавши три крани: якщо гроші не буде повернуто, ця техніка піде на інші причали.

Проблеми потяжчали із зимовими морозами: з метою заощадження енергоносіїв побутові та виробничі об’єкти порту не опалювалися, система водопостачання замерзла, труби потріскали.

Думки портовиків щодо причин тяжкого становища розділилися. Так, член профкому Віра Толстова переконана, що всі проблеми Ренійського порту «запрограмовані» на найвищому рівні – державне підприємство свідомо доводять «до ручки», щоб вигідно «прихватизувати». Заступник голови профкому Михайло Льовкін вважає, що не справляється зі своєю роботою адміністрація порту. За словами активіста, більшість вантажів залучають фірми – суб’єкти вільної економічної зони. По суті, комерційні структури експлуатують потужності державного підприємства, оплачуючи йому лише послуги. Сам же порт як самостійне державне підприємство, стверджує М. Льовкін, не залучає вантажопотоків.

На сьогоднішній день через украй тяжку економічну ситуацію на підприємстві 1240 портовиків працюють на 50­80% окладів, а це 800 – 1000 грн «брудними».

– У мене троє дітей, – розповідає молодий портовик Олег Журба, – приношу додому тисячу гривень на місяць. Як жити?

– Ми не боїмося роботи, – говорить портовик із 30­річним стажем Юрій Фрік. – Порт Рені має великі потужності, однак його можливості не використовуються.

– Якщо раніше порт щорічно виділяв на потреби ради ветеранів по 40 тисяч гривень, то останні два роки фінансування припинилося, – ділиться голова ради ветеранів підприємства Федір Ілющенко. – Ми не розуміємо, що діється. Чому простоює таке підприємство?

Учасники мітингу ухвалили звернення, яке мають намір відправити першим особам держави. Чи почують ренійських докерів у стольному місті Києві?..