Дві з половиною сотні сільськогосподарських підприємств стали правонаступниками кільканадцяти колгоспів і радгоспів, що здійснювали виробничу діяльність у агропромисловому секторі Біляївського району за радянських часів. Понад третина з існуючих нині агроформувань мають у своєму розпорядженні від ста до чотирьох тисяч гектарів орних земель. Район зберіг статус однієї з найбільших житниць Одещини та основного постачальника овочевої продукції в асортименті до столу жителів обласного центру. Лише озимих тут щорічно сіють до 40 тисяч гектарів, забезпечуючи валовий збір зерна у кращі роки 120 – 130 тисяч тонн. У кращі…

– Такого сезону, як осінь минулого – зима цього року, наші хлібороби, навіть ветерани, вже й не пам’ятають, – говорить головний спеціаліст управління агропромислового розвитку Біляївської райдержадміністрації Людмила Петрова. – Сіяти озимі, з яких 36 тисяч гектарів – чисто зернові і майже 2,5 тисячі – ріпак, довелося у вщент висушену землю з надією на майбутні опади. Але листопад не виправдав наших сподівань. У результаті зовсім не зійшло близько півтора тисяч гектарів озимого ячменю і тисячу гектарів ріпаку. Якщо брати у відсотках, то це відповідно дванадцять і сорок відсотків. Стійкішою виявилася пшениця, що займає три четверті озимого клину, яка дала все­таки сходи. У грудні, коли при плюсових температурах нарешті пішли дощі, посіви дещо ожили. Але подальші сильні і, на превеликий жаль, «сухі» морози, як то кажуть, довершили справу. Під впливом їх дії довимерз увесь ріпак. Моноліти, взяті з так званих тепличок на полях озимих зернових, показали, що також загинули ще й до 40 відсотків пшениці і до 50 відсотки ячменю. І хоча повна картина стане ясною після того, як відновиться вегетація рослин, вже зараз зрозуміло – роботи нинішньої весни нашим землеробам значно додається.

Коли говорити конкретніше, то пересівати біляївцям, на відміну від їхніх колег з північної і південної зон області, де озиме поле частково врятував сніговий покрив, доведеться не 25 – 30 відсотків, а всі п’ятдесят. Може й більше…

Власне роботи на весняному лані стають у ці дні масовими. Мобілізувавши усі оборотні (яких, між іншим – обмаль), а також усі резервні кошти, використовуючи так звану селянську солідарність і взаємовиручку, сільгосппідприємства, в міру «достиглості» полів, боронують, підживлюють, пересівають. Зокрема, за планом проведення весняного комплексу, «ріпакові» землі займе соняшник, площі вимерзлих зернових – яровий ячмінь (близько 9 тисяч гектарів), зернова кукурудза (4 тисячі), решту – просо, горох. У районі сьогодні налічується шість елітно­насінницьких господарств, де забезпечують найвищий рівень культури землеробства. Це, зокрема, агрофірма «Промінь», товариства з обмеженою відповідальністю «Южний», «Дачна», «Покровське». До них же за рівнем культури землеробства сміливо можна приплюсовувати «Колос», «Єдність», «Августівку», «Чорноморський» та ряд інших. На сьогодні насінням кукурудзи район забезпечений на 80 відсотків від необхідного і його дозавезення триває. Хлібороби надають перевагу сортам і гібридам фірм, чия продукція ліцензована, добре відома у світі та в Україні – «Селені», «Сингенті», Одеському селекційно­генетичному інституту.

– Ми, на час проведення весняних польових робіт, створили при районному управління агропромислового розвитку дві мобільних групи з фахівців та вчених Науково­дослідницького інституту Причорномор’я, які виїжджають у господарства, конкретно радять виробничникам, що робити у тій чи іншій ситуації, – веде далі Л. Петрова. – Стараємося допомагати чим можемо, усім без винятку сільгосппідприємствам: і великим, і малим. Певні надії покладаємо на 12 тисяч гектарів зрошуваних земель, збережених у районі. Правда, щоб їх використати з максимальним ефектом, потрібні кошти. І немалі. А їх сьогодні так не вистачає землеробам! Втім, рук не опускаємо. Як зазвичай у нинішньому АПК, викручуємося…