Віра та Галина не знайомі між собою, але їхні долі дуже схожі. Кожній з бабусь вже за вісімдесят. У Віри колись були родина, квартира, достаток. Галина теж мала роботу та свій дах над головою. Так сталося, що будинок у неї відняли. Могли відняти й життя… З документів збереглося лише посвідчення учасниці Великої Вітчизняної війни. Галину іноді пускають переночувати до зали чекання Одеського залізничного вокзалу або до електрички, що стоїть на відстої. Вірі щастить ще менше. Після того, як жінку вигнали з дому родичі, ночувати доводиться лише просто неба.

– Влітку я можу хоч помитися в морі, а ось у холоди про воду та мило можна лише мріяти, – говорить Віра…

Аналогічні мрії і в 62­річного бомжа Ігоря. Колись він вирішив продати свою однокімнатну квартиру і зв'язався з приватним маклером. Тепер усе майно вміщується в картонних коробках. Речей зовсім небагато. Ігор зберігає книжки у порваній оправі, старі газети та журнали.

Як же так вийшло?

Найчастіше пенсіонери стають жертвами так званих договорів довічного утримання, пояснюють мені юристи Приморського районного суду міста Одеси. Прикладів достатньо.

Останнім часом величезна кількість громадян звертаються до суду із проханням розірвати угоди купівлі­продажу, дарування, довічного утримання, тому що людей просто обдурили. Але, на жаль, шахраї діють дуже грамотно.

Розглянемо один з найпоширеніших способів залишити старих без житла. Аферисти під виглядом соціальних працівників дарують самотнім подарунки, допомагають по господарству, тобто всіляко втираються в довіру. Потім пропонують, вибачте за смутний каламбур, оформити на них доручення на право управління майном. Після цього дідуся або бабусю шахраї вивозять кудись за місто, нібито на оздоровлення, а самі продають квартиру. Одержавши гроші, безвісти зникають. Повернути квартиру досить складно, адже самотні люди самі підписують документи.

Іноді шахраї знаходять однофамільців таких старих і представляють їх як родичів. Потім «свій» лікар дає висновок про те, що пенсіонер, наприклад, не зовсім «дружить» з головою. Після чого через суд оформляють опікунство фальшивих родичів. Одержавши таке право, вивозять старого до лікарні і продають його квартиру.

Для того, щоб не опинитися серед громадян, яких сьогодні гидливо йменують «бомжами», юристи радять: перед тим, як зважитися на якийсь крок щодо відторгнення майна (продаж, міна, дарування), треба порадитися з тими людьми, кому ви повністю довіряєте. Паралельно варто попросити поради в адвоката (на жаль, його послуги сьогодні не по кишені пенсіонерам) або в журналістів, які спеціалізуються на цій темі.

Якщо пенсіонер вирішив укласти договір довічного утримання, документ засвідчується в нотаріуса. Запросіть до нотаріальної контори знайомих, яким ви довіряєте. Нехай вони також уважно прочитають і оцінять можливі ризики. Ще сповістіть інших надійних людей про угоду.

Договір повинен бути заре­єстрований у БТІ. У такому випадку до смерті літньої людини квартиру не можна буде продати.

Якщо до вас додому ходить соцпрацівник, уточніть за телефоном в органах соціального захисту – чи той він, за кого себе видає.

Потрібно бути завбачливими, щоб не ночувати потім на вокзалах або в картонних коробках і не мріяти про мило, як про щастя…