Усі в цьому світі самотні, лише під старість це відчувається гостріше. Про це знають по собі 27 постояльців, які перебувають на стаціонарному обслуговуванні в територіальному центрі з надання соціальних послуг Роздільнянської райдержадміністрації. Або простіше – притулку для старих людей.

Не помічати величезної кількості самотніх старих, пенсіонерів, які ледве зводять кінці з кінцями, інвалідів, літніх батьків, залишених дітьми, – отже, навмисне закривати очі на проблему безпритульної старості. За даними директора центру Михайла Колопенюка, лише на території сільрад Роздільнянського ра­йону на обліку перебуває близько 550 таких громадян, у відділі адресної та натуральної допомоги – понад 900. А в інших районах скільки!

Отже, велика кількість людей, які втратили на схилі віку здоров'я, залишені наодинці із хворобами, приречені на напівголодне існування, багато з них – бездомні. У цьому є провина і молодих. Невже бомжі стають візитною карткою не лише соціуму великих міст, але й сіл глибинки?

Звичайно, деякі грішили: пиячили, дармоїдствували, не нажили трудової копійки і не зібрали на старість. Найчастіше такі обвинувачення слушні. Але ж бездомні і не вимагають від суспільства солодких калачів. Чи повинна країна дати таким бідолахам їжу та дах над головою, щоб вони не вмирали на вулиці?

М. Колопенюк вважає, що їх необхідно забезпечити прийнятними умовами для проживання. Милість до нещасних – теж моральний критерій суспільства. Лише вирішувати пов'язані із цим господарські клопоти не просто. Занадто невеликі гроші, передбачені в бюджеті на ремонт і продукти харчування для постояльців будинку, де живуть бездомні.

– 36 тисяч гривень на рік пе­ред­бачено на медикаменти, – говорить бухгалтер центру. – На продукти – 156 тисяч. Ясно, що в раціоні немає делікатесів, вишуканих десертів. Закуповуються найнеобхідніші продукти з мінімального кошика споживача. Але з нинішніми цінами навіть за умови, що до «загального котла» надходить додатково 75% пенсії постояльців, доводиться брати зі спецрахунку ще 103 тисячі. Притулок старих людей під загрозою відключення від електро­живлення і теплопостачання, – ста тисяч, виділюваних на оплату послуг енергетиків і газівників, теж не вистачає.

Треба підняти цоколь, щоб захистити будівлю від проникнення вологи. Настав час замінити кузов старої роз'їзної машини для медсестер. Близько 7 тисяч гривень потрібно для ремонту вітальні, де криві стіни впираються в стелю із оголеною дранкою. Тому М. Колопенюк відправляє в організації та до підприємців листи із проханнями привезти вапно, пісок, цемент. Нещодавно запросив депутатську комісію подивитися на побут у притулку. І допомогти!

Гостей чекали із хвилюванням. У районі працюють представники 73 зареєстрованих партій, 414 депутатів, серед яких понад третина – підприємці, люди не найбідніші, то ж можуть допомогти.

Виявилося, чекали їх не марно.

Тепер у притулку з'явиться нова пральна машина, підвезуть будматеріали. Подарували ще посуд, тонометр для медчастини. Це допомога з боку місцевих політиків і народних обранців. Не будемо їх піарити, а просто подякуємо. Все ж таки гуманне ставлення до людей старих поза політичними розбіжностями.