Нещодавно побувала у військовому шпиталі, де проходять курс лікування інваліди Великої Вітчизняної війни, воїни, які виконували інтернаціональний обов’язок. Колектив шпиталю на чолі з П. Волковим прагне створити гідні умови для лікування ветеранів не лише з міста Одеси, а й усієї області. Наприклад, Григорій Тимонюк приїхав із Ширяєвого, Сафрон Белега – із Красних окон. До речі, йому виповнилося 95 років. Іван Лозоватий – з Іллічівська, Володимир Озірний – з Балти.

Усі пацієнти цілком забезпечуються необхідними медичними препаратами та чудовим п’ятиразовим харчуванням.

Галина Носенко, начальник медчастини, розповіла, що з настанням тепла працівники «Укртелекому» чудово упорядкували територію подвір’я, де, крім доглянутих газонів, встановлені та пофарбовані зручні лави для відпочинку хворих. А в лікарняному корпусі обладнано відмінну кімнату, де хворі проходять курс галотерапії. Приміщення облаштовано в стилі грота, де передбачені всі умови для проходження курсу цього лікування.

Але в нас, як завжди, обов’яз­ково до бочки меду додається ложка дьогтю. У цьому чудовому зовні приміщенні потрібен внутрішній ремонт. У стелях зяють тріщини, які давно утворилися, місцями облуплені стіни, особливо це помітно, коли йдеш сходами. А як висять умивальники в окремих палатах? Здається, що на «слові честі» і от­от упадуть на підлогу. Двері в санвузли потребують пофарбування, а деякі відчинити й закрити не так­то просто. Паркетна підлога настільки облізла, то створюється враження, ніби ви перебуваєте не у шпиталі для інвалідів війни, а в зубожілому провінційному трактирі.

Дивишся на це, й виникає запитання, невже ж ветерани Ве­ликої Вітчизняної війни, яким далеко за 80, не гідні відпочити та підтримати своє здоров’я у приміщеннях, де б були освіжені стіни, не сипалася штукатурка із щілин і не ходили б вони по паркету, який нагадує бруківку. Адже шпиталь не має жодних прибутків. Шпиталь лікує тих інвалідів, які потребують безкоштовного лікування.

На мій погляд, в Одесі й області є заможні підприємства, які могли б виступити спонсорами, як це зробив колектив «Укртелекому».