Завершився черговий навчальний рік. Молодші школярі насолоджуються літні­ми канікулами. Випуск­ники, здавши іспити і визначившись з майбутньою професією, зробили, як кажуть, перший крок у самостійне життя. А у їхніх батьків «болить голова», де взяти кошти для навчання дитини у вищому навчальному закладі.

У той же час міністр освіти України Д. Табачник рекомендує вступати у ті вузи, де осіта за контрактом коштує мінімум 7­8 тисяч гривень.

Я провела опитування серед випускників моєї школи. За його результатами, лише для 30 відсотків вартість навчання у 7­8 тисяч гривень прийнятна і не дуже позначиться на сімейному бюджеті. При цьому враховувалися ще й «кишенькові» витрати студента. Переважна ж більшість батьків, а це 70%, обурена і невдоволена такою рекомендацією.

Нині у більшості населення нашої країни заробітна платня мінімальна або прирівняна до прожиткового мінімуму. Тож, яким чином бідній родині вивчити свою навіть дуже розумну і здібну дитину? До того ж бюджетних місць мало, а безкоштовність навчання за держзамовленням також викликає сумнів. Уявна боротьба з корупцією, що нібито ведеться у вишах, зрозуміло, не дає позитивних результатів.

На мою думку, в інтересах влади щонайшвидше подбати про добробут населення. Тоді молодь зможе здобути ґрунтовну і якісну вищу освіту, щоб плідно працювати на користь нашої держави і суспільства.

Марина СНІЖИНСЬКА, учениця НВК «ЗОШ І­ІІІ ступенів­гімназія», смт Любашівка