Краплею, яка у цій історії переповнила чашу терпіння, стало вбивство одразу двох десятків собак в одному з дворів Києва. Ранком, вирушивши на роботу, люди побачили частину тварин вже мертвими, а декотрі у жахливих муках конали від отрути. Але й на цьому жахіття не скінчилися — у місцевій житлово-експлуатаційній конторі на заяви людей з проханням забрати мертвих тварин зважили не одразу — чотири дні їх тіла розкладалися просто неба на очах у всіх, і дітей зокрема...

Як уже писали «Чорноморські новини», навмисне знищення тварин — не поодинокі прикрі випадки. Так звані догхантери мають свої сайти, угруповання, пов’язані певною філософією та життєвою позицією. Діють вони чітко і злагоджено. Вбивають — масово і жорстоко. А найстрашніше, що ці люди абсолютно не бояться наслідків, адже впевнені: їм за знущання нічого не буде.

Так і справді досі було в Україні. До живодерів судді зазвичай були досить поблажливими — за вбивство тварин або штрафували, або відправляли на громадські роботи. Можливо, так тривало б і надалі, але у червні цього року під впливом громадськості, і міжнародної зокрема (напередодні «Євро-2012» про звірства людей над тваринами в Україні писало чимало закордонних ЗМІ),

19-річному Олексієві Ведулі суд виніс вердикт: 4 роки позбавлення волі. Нагадаємо, шкуродер випалював бездомним цуценятам очі і здирав з них шкуру кухонним ножем. Все це він за допомогою друга знімав на відео і викладав в Інтернеті з цинічними коментарями.

«Та нічого йому не буде! В крайньому випадку — засудять умовно», — переконували одне одного собаковбивці в соцмережах і на живодерському форумі. Але справедливість таки перемогла. На суді Ведула своєю поведінкою і поясненнями недвозначно підтвердив припущення психологів, що такі діяння чинять люди з комплексом неповноцінності. Знущаючись над беззахисними тваринами, вони демонструють свою перевагу. Суд не взяв каяття Ведули до уваги як пом’якшувальну обставину, визнавши його нещирим. Звинуваченого взяли під варту в приміщенні суду під схвальні вигуки захисників тварин. Поплічник Олексія Ведули, Роман Полібін, також отримав термін. Суд дав йому шість місяців, але з умовною відстрочкою на три роки.

Проте догхантерів, як тепер видно, рішення суду не зупинило. Вони стали вбивати зухваліше і, водночас, обережніше. Тому хвиля обговорення цього питання в суспільстві не припиняється.

Вже згадані кияни, у дворі яких отруїли собак, й досі говорять про це зі сльозами на очах. Вони б’ють тривогу, ініціюючи обговорення проблеми на різних ток-шоу українських телеканалів, просячи допомоги в журналістів. Адже собаки, які загинули від рук живодерів, за словами людей, були дуже добрі та виховані.

Останнім часом догхантерів починають називати догкілерами. Адже «хантер» — це мисливець. А живодери, які знущаються над тваринами, — справжні кілери. У людей виникає лише одне запитання: хто їх наймає? Хто фінансує, хто покриває? Кому вигідна смерть тварин?

Як уже мовилося, криваву розправу зазвичай вчиняють неврівноважені люди, з психічними відхиленнями, закомплексовані. Проте хтось же їх знаходить, вкладаючи такі думки в голови, сприяє масовому вбивству тварин.

«Я давно зрозуміла, що вбивці тварин не догхантери, а кілери, — ділиться своєю думкою одеситка Ганна. — Вони наймані вбивці, але, водночас, вони маріонетки в руках своїх хазяїв. І, мабуть, впливових хазяїв, якщо так злагоджено, чітко і розумно виконують свою роботу».

Однак не тільки тварини страждають від рук живодерів. Нещодавно в Запоріжжі жінка била на сполох через правоохоронні органи, прокуратуру, журналістів… Її трирічна донечка померла прямо на дитячому майданчику. Граючись, маля натрапило на невідому речовину, розсипану там же. Мати й вгледіти не встигла, як дівчинка почала задихатися, захлинатися піною, що йшла з рота. Вона вмирала так само, як і отруєні собаки. Швидка допомога, що приїхала майже одразу, констатувала смерть. Як встановила судмедекспертиза, дитина померла від сильної отрути.

Мати впевнена: саме собаковбивці підсипали отруту на майданчик для знищення тварин. На думку жінки, цієї отрути повно в громадських місцях, і дедалі частіше від неї можуть гинути вже люди, а не тільки тварини…

«Скільки ще триватиме обговорення цього питання, поки владні структури не врегулюють його? Та не те що врегулюють, принаймні звернуть на це серйозну увагу?» — обурено ставить, мабуть, риторичне запитання, одеситка Ганна.

Люди розгублені, бо напередодні «Євро-2012» під тиском світової громадськості українські можновладці намагалися представляти нашу країну у ставленні до тварин цивілізованою, проте тільки-но туристичний потік припинився, жорстокі методи «регулювання» популяції безпритульних тварин продовжилися.

Та що ж це за «цивілізація», де ще й досі обговорюється питання: чи можна знущатися над живими істотами, чи ні?