– Тату, тату! Там дядько пірнув. Я довго дивився – він не випірнув, – смикав хлопчик батька за рукав.

Того сонячного дня на березі озера Ялпуг зібралося багато жителів Кот­ловини – була маївка! Компанія, незва­жаючи на хмільний настрій, почула дитину. Чоловіки кинулися туди, куди вказувало хлоп’я, стали пірнати нав­мання.

Через якийсь час на дні озера справді виявили чоловіка і витягли його неживе тіло на берег. Увесь синюшний, ознак життя він уже не подавав.

Олександр Бондар узявся робити штучне дихання та непрямий масаж серця, але, схоже, зусилля молодого котловинця були марними. «Залиш, Саню – пізно», – говорили довкола, але Олександр затято боровся далі. І… серце його односільчанина забилося!

Коли Котловинська сільрада на чолі із Дмитром Каранфілом визначала переможця в номінації «Подія року», усі одностайно погодилися: вчинок Олександра Бондаря гідний захоплення.

Котловина – єдине в Ренійському районі гагаузьке село. Одне із найупорядкованіших: заасфальтовані вулиці, природний газ, інтернет. Сільська школа не поступиться міській: діти вступають до найпрестижніших вузів України. Це – результат спільної копіткої роботи педагогічного колективу на чолі з Парасковією Яківною Долапчи. До процесу виховання школа активно залучає батьків.

Вирізняється Котловина і у сфері культури – самодіяльні колективи зі званням «народний» успішно виступають на всіх конкурсах та фестивалях, зокрема й міжнародних.

От, кажуть, головне не перемога, а участь. Та котловинців влаштовує лише перемога! Прагнення до неї змушує колектив БК – Галину Булгар, Ніну Дейнеку, Софію Богданову­Цонкову – багато працювати, шукати нові ідеї, оригінальні форми, заглиблюватися у кожну тему.

Ось і 200­річний ювілей села котловинці відзначали у своєму стилі – яскраво та барвисто вони продемонстрували усі свої переваги.

До свята почали готуватися ще на початку року: за ініціативи школярів, яку підтримали дорослі, у центрі села був розбитий новий парк. Діти з величезною любов’ю висаджували дерева та квіти.

У музеї було організовано виставку художників – уродженців Котловини. Віктор Чернов, старший викладач однієї з одеських художніх шкіл, а також династія живописців Чакирів, – Алла, Роман та Єлизавета – познайомили односільчан і гостей Котловини зі своєю багатогранною творчістю.

Під час святкового концерту були оголошені переможці номінацій. «Почесним громадянином року» названий Г.Д. Петріогло, якому свого часу довелося попрацювати і головою сільради, і керівником базового господарства. Багато чого зроблено під керівництвом Георгія Дмитровича. Колодязі, побудовані в селі, дотепер дають кришталево чисту воду. «Людиною року» стала Євдокія Харлампіївна Яманді – вчителька історії. Це завдяки її зусиллям і натхненню створено шкільний музей, що здобув потім офіційний статус. Такого багатого на експонати музею немає в жодному селі Ренійського району.

«Вчителем року» стала Оксана Іванівна Пар­фірова, організаторка позакласної роботи. Розмах у неї столичний: в Котловині проводять навіть свій «Майдан’s».

Сьогодні гагаузьке село переживає не найкращі часи – збанкрутувало базове сільгосппідприємство «Перемога». Однак земля без плуга не залишиться: у селі працюють 36 фермерів, і багато хто з них – досить успішно. Це учасники свята побачили на власні очі, адже кульмінацією 200­річного ювілею став парад. У святковій колоні пройшли вихованці дитячого садка та їхні батьки, школярі і учителі, фермери та підприємці, медики і ветерани. А завершилося дійство парадом техніки, але не військової, як на Красній площі у Москві, а сільськогосподарської. Найкращі механізатори віртуозно провели трактори і комбайни головною вулицею Котловини – це було вражаюче видовище! Є техніка – буде оброблена земля. Прапор «Перемоги», безсумнівно, буде піднято.

Серед учасників параду ми побачили і героя­рятувальника Олександра Бондаря. Він цього дня гарцював на коні. Тому що саме коні споконвіку були найкращими помічниками працьо­витих котловинців.

Антоніна БОНДАРЕВА, власкор «Одеських вістей», Ренійський район