У Кам’янському фельдшерсько–акушерському пункті вже зранку є пацієнти. Завідувачка лікувальної установи Тамара АНТОСЮК уважна до своїх сільчан. Насамперед пропонує зняти верхній одяг, адже у приміщенні тепло. Потім здійснює огляд пацієнта та дає рекомендації щодо лікування.

Кам’янці поважають свого місцевого медпрацівника. Тамара Вікторівна працює тут майже тридцять років. Вона добре знає село, усіх його жителів. Веде облік хворих та завжди готова прийти їм на допомогу.

За словами фельдшерки, найважчий період для сільських медиків – робота взимку. Бо до професійних турбот додаються ще й господарські. Тамара Вікторівна розповідає, що до нового року ФАП перебував на балансі сільської ради і установа була забезпечена усім необхідним. Варто зазначити, що медпрацівники трудяться в одному приміщенні із сільською радою, тобто під одним дахом. Що також позитивно впливало на вирішення будь–яких проблем.

Віднедавна сільські установи охорони здоров’я району перейшли у відомство центральної районної лікарні. І вже працюють за новою системою фінансування та забезпечення необхідними медпрепаратами, підготовки до роботи в зимовий період.

Так, цього року у ФАПі с. Ка–м’я–не була замінена грубка. Попередня, хоч недовго послугувала, та не добре гріла. Райлікарня виділила усі необхідні будматеріали, а от роботу майстра оплатив місцевий підприємець – Василь Вітрук. І зробив він це заради своїх односельців. Варто зазначити, що нова грубка вдало складена і своїм чудовим виглядом прикрашає інтер’єр кімнати.

– А чи маєте чим палити? – цікавлюсь у завідувачки ФАПу Тамари Антосюк.

– От привезли нам з райлікарні централізовано 5 складометрів дров на зиму. Це метрові стоси, а їх же попиляти та порубати треба. Я сама цього не зроблю. Попросила допомоги у сільського голови Віктора Олексійовича Химича. Дякую, що не відмовив, знайшов чоловіка, який попиляв стоси.

– Хіба вам вистачить цього запасу дров на весь опалювальний сезон?

– Повинні ще отримати дві тонни вугілля.

Як сільська людина, розумію, що пиляні дрова ще й порубати треба. Значить, завідувачці потрібно знову самотужки вирішувати це питання, або ж знову йти по допомогу до Кам’янського сільського голови.

Напевно, така ж проблема постає і перед іншими керівниками лікувальних установ району. У такому разі вочевидь, що ЦРЛ повинна подбати про те, щоб сільські медустанови забезпечувались вже рубаними дровами.