Я завжди був акуратним платником комунальних послуг. Ось і цього разу 21 жовтня отримав пенсію, а вже наступного дня попрямував до філії «Приватбанку», що на вулиці Щорса (навпроти супермаркету «Ельдорадо»), де не беруть за послуги комісійні, як в інших банках. Це ж бо 4—5 гривень, які для нас, пенсіонерів, малоімущих, далеко не зайві. Та ніхто мій платіж у цьому банку не прийняв: віконце, через яке я завжди сплачував, було зачинене, а в чотирьох інших видавали пенсію.

Прийшов другого дня і побачив таку саму картину. Як і протягом кількох наступних днів. Спробував з’ясувати у керівництва банку, касирів, у чому тут річ. Відповіли: все просто — через низьку зарплату ніхто з касирів не пого­джується займатися ще й комунальними платежами.

Скажіть мені, люди добрі: а причому тут я? Чому не хочуть взяти мої гроші для держави? Мало того, що до кінця не доберу, за що взагалі я ту квартплату сплачую. Адже житлово-комунальна контора ні за що не відповідає, нема там ні слюсаря, ні електрика, ні сантехніка, щоразу доводиться шукати сторонніх приватних майстрів. Кругом ви­співують про впорядкування за «народним бюджетом» міжквартальних та внутріквартальних доріжок, та спробуйте пройти вулицями, провулками, доріжками біля наших будинків у мікрорайо­ні, що неподалік аеропорту, — сам чорт ноги собі тут поламає.

Порадили мені в цьому відділенні «Приватбанку» поїхати в інше, що неподалік від Малиновського ринку, на вулиці Іцхака Рабіна. Поїхав, заплатив. Але чому мені, літній, нездоровій людині, яка хоче вчасно сплатити гроші державі, влаштовують такі незручності, коли треба добиратися маршрутками, тролейбусом, переходити досить напружені від транспорту вулиці, площі, нерідко ризикувати життям? Чи не ліпше й собі залишатися боржником?

Подумаю...

Михайло КОЛЕСНИК, пенсіонер.

м. Одеса