…Славнозвісна муравлівська картопля. І на городах вона, і на полях. Я дивуюся:

– Люди добрі, як же ви це все пораєте?!

– Нам із Приозерного на допомогу приїжджають.

…Хто не ласував лісківською полуницею? Навесні мешканці Лісків засипають ягодою всі одеські ринки.

– Боже мій, як же ви встигаєте обробляти ці плантації?!

– Нам допомагають. Наприклад, приїздять бригади із Приозерного.

То що ж це за село таке – Приозерне? Що за люди, які й у себе вдома все встигають, ще й сусідам на допомогу в нелегкій селянській праці приходять? Ми побували в цьому молдавському селі, що в Кілійському районі, напередодні храмового свята.

Церква Преподобної Параскеви в Приозерному – одна з найстарших в окрузі. Дзвіниця – пам'ятка архітектури обласного значення. Отець Михайло (Стегареску) припускає, що побудовано її на межі XVI–XVII століть, про це свідчать дерев'яні цвяхи, що скріплюють крокви покрівлі, і характерна кладка стін – вони складені з дикого каменю, скріпленого сумішшю з вапна, піску та… посіченої овечої вовни. Храм приосадкуватий: у період, коли ці землі перебували під юрисдикцією Туреччини, православним заборонялося будувати культові споруди вище вершника зі списом.

До храмового свята у Приозерному готуються так само ретельно, як навесні до Великодня: кожен господар дав ідеальний лад домівці та подвір'ю. Це село – мала батьківщина відомого молдавського письменника Павла Боцу – зовні відрізняється від усіх інших населених пунктів: традиційно жителі облямовують білим вапном бордюри, доріжки, паркани. Білосніжні деталі додають чогось особливо чепурного кожній садибі. Витрат – мінімум, але дуже ошатно! Населений пункт мені завжди нагадував першокласницю в білосніжному фартуху.

Цього року з ініціативи жителів села у Приозерному провели конкурс на взірцеве подвір'я. Сільрада сформувала комісію, яка провела ретельну роботу, імена переможців були оголошені на святі. Найкращими визнано подвір'я Антоніни Гончаренко, Михайла Дану, Юлії Христевої, Михайла Петку. У списку переможців опинилися також імена перших осіб села – сільського голови Валентини Муту й голови базового сільгоспкооперативу «Батьківщина» Віктора Носача. І це правильно: керівники повинні подавати приклад!

Цілу низку подвір'їв було названо кандидатами у взірцеві – десь просто не встигли прибрати рештки будівельного піску або повісити табличку з номером будинку. Як відзначила сільський голова Валентина Філіпівна Муту, завдяки конкурсу помітно покращився санітарний стан села – багато родин дуже постаралися й, безумовно, претендуватимуть на перемогу наступного року.

Так, чимало можна зробити власноруч, без бюджетних витрат. У сільській скарбниці – негусто. Але завдяки активній позиції сільського голови Приозерне одержує допомогу з вищих бюджетів. Так, у минулому скликанні вдалося залучити кошти з обласної скарбниці на капітальний ремонт дитячого садка, завдяки чому колись закрита установа освіти широко розчинила свої двері для малят. Вихователі, техперсонал разом із батьками перетворили садок на райський куточок – тут багато квітів, побудовано новий дитячий майданчик.

Цього року в районному бюджеті заплановано кошти на ремонт харчоблоку дитячого садка: гроші поки що не надійшли, але роботи виконуються. Крім цього, в межах програми «Народний бюджет» капітально відремонтовано глядацьку залу в сільському Будинкові культури (перед тим він був закритий – падали стелі), на проведення робіт із районної скарбниці було виділено 114 тисяч гривень. Тому свято села – уперше за останні роки – пройшло у великій світлій залі. Самодіяльні артисти подарували односельцям барвистий концерт.

У плині урочистості на сцену було запрошено ветеранів праці, які по 40 і більше років трудилися на полях і на фермах. Завдяки цим людям село розквітло й зміцніло. Легендарними стали імена Віри Боцу й Дони Кустури: працюючи в місцевому колгоспі доярками, вони одержували від кожної корови за рік по 5 тонн молока. Із шістнадцяти років і до самої пенсії сумлінно працювали у тваринництві Надія Мунтяну та Євдокія Мокану. Не злічити почесних грамот у сімейному архіві передового механізатора Івана Гарага. Багато які приозерненці вдячні за щиросерду чуйність медпрацівникам Поліні Балан і Єлизаветі Пісоцькій, продавчині Раїсі Кустурі. З великою повагою як у селі, так і в районі ставляться до екс–директора Приозерненської школи Михайла Петка та колишнього голови колгоспу Дмитра Наку. Ветеранів зустріли теплими оплесками, а сільська рада з допомогою спонсорів–підприємців вручила їм пам'ятні подарунки.

Цього року в Приозерному ввели ще одну новацію – оголосили номінацію «Почесний громадянин села». Першою здобула цей титул 80–річна Акуліна Іванівна Кострова, яка ціле своє життя пропрацювала лікаркою в місцевій лікарні. Вона була янголом–охоронцем не тільки для жителів Приозерного – виїжджала за викликами й до сусідніх сіл. Автотранспорт або підвода з кіньми були в лікаря не завжди – скільки разів пішки, у гумових чоботах долала вона кілометри до хворого!.. На жаль, Акуліна Іванівна не змогла прийти на свято – роки. Стрічка переможця та подарунки їй були доставлені додому.

Звичайно, в останні роки непросто виживати Приозерному – як і багатьом іншим селам України. Тут теж можна побачити полишені хати, хоча їх значно менше, ніж в окрузі. Можливо, тому, що зберігся базовий сільгоспкооператив «Батьківщина» під керівництвом Віктора Івановича Носача. Це підприємство належить до найліпших у Кілійському районі. Успішно розвивається фермерське господарство «Дакія», створене Георгієм Яковичем Пожаром. Своєю активною роботою подає приклад і сільський голова Валентина Філіпівна, морально підтримуючи всіх, хто трудиться на благо своєї родини, а отже, і громади загалом. Так, жителів Приозерного можна зустріти й у Муравлівці на картоплі, і в Лісках на полуниці, і в Новомиколаївці на виноградниках. А може, коли–небудь вони знайдуть свою власну «золоту жилу»?