Інтерактивний медіа–форум «Tolerance Camp», організований за підтримки Фонду розвитку українських ЗМІ, цього разу був присвячений проблемі адаптації іммігрантів у нашій країні, зокрема методам протистояння ксенофобії. У заході взяли участь: регіональний радник ООН у Білорусі, Молдові й Україні Олександра Маковська; голова громадської організації «Діаспора чеченського народу» Салман Садаєв; член правління Конгресу азербайд–жанців України Хагані Гусейнов; президент Єврейського форуму України Аркадій Монастирський; президент Всеукраїнського татарського культурного центру «Туган тел» Канафія Хуснутдинов; заступниця голови Спілки поляків України Олена Хоменко; керівник Всеукраїнського культурного центру тюркомовних і східних народів, заступник Муфтія України Рустам Гафурі; а також столичні та регіональні журналісти з усіх куточків країни.

У системі одержання статусу біженця в Україні можна виділити щонайменше чотири аспекти. По–перше, це можливість для особи, яка втікає від переслідування у себе на батьківщині, при перетинанні кордону подати відповідну заяву з допомогою наданого йому безкоштовно перекладача. По–друге, це механізми первинної допомоги особі, що подала заяву: тимчасове житло, медична та психологічна підтримка. По–третє, звісно, сам момент здобування статусу. Тут важливо, щоб ті, хто має всі підстави, справді зрештою його одержували. По–четверте, це повноцінна інтеграція офіційних біженців у систему суспільних відносин на території держави, що стала для них другим домом. Сюди належать і мовні курси, і можливість підтвердження трудової кваліфікації – або ж здобування навичок нового фаху, що дасть змогу самостійно заробляти собі на хліб, а не залежати від державних та інших дотацій.

Промовцями було відзначено, що, на жаль, сьогодні тема біженців в Україні фактично є закритою. Пояснення вбачається в тому, що офіційна їх кількість у масштабах країни мізерна – 2435 чоловік. Адже здобути статус справді непросто. У середньому за рік на нього претендують до 1,5 тисячі чоловік. Та лише щодесятий із них одержує позитивну відповідь.

Явно недостатньо в Україні й пунктів біженців, де є можливість надання їм тимчасового житла. Таких лише два. Та й процедура потрапляння туди вкрай ускладнена. Подеколи потрібно від одного до двох тижнів, щоб виконати всі необхідні вимоги.

Звісно, щоб увесь цей механізм працював у налагодженому режимі, передусім потрібні політична воля та певний світогляд державних службовців, що займаються проблемами біженців. Великою є роль і журналістів, від діяльності яких багато в чому залежить толерантне ставлення суспільства до іммігрантів. Важливе й правильне розташування акцентів між нелегалами й особами, які мають дійсне право на одержання статусу біженців, оскільки в себе на батьківщині зазнали гонінь.

ХХ століття видалося бурхливим, насиченим історичними подіями, які докорінно змінювали уклад життя не те що окремих громадян, але цілих народів. Багатьом доводилося шукати притулку в інших країнах. Не даремно ж минуле століття називають добою біженців. Не менш бурхливими виявилися й перші роки третього тисячоліття. Тому так важливо приділяти увагу законному та справедливому ставленню до іммігрантів.