Одеські чиновники від освіти заборонили навіть згадувати День пам’яті Героїв Крут

Нещодавно Україна, всі свідомі її громадяни вшанували пам’ятну дату — 95-річчя з Дня подвигу Героїв Крут. Навіть президент щось таке значне сказав про подвиг крутян, а прем’єр-міністр від імені керівництва країни поклав вінок до пам’ятного знака на місці перепоховання юних героїв на Аскольдовій могилі в Києві. І, як завше, різко негативно у вседержавному контексті відзначилася Одеса.

Українці-активісти (переважно члени ВО «Свобода») в одній із загальноосвітніх шкіл нашого міста провели патріотичний урок на тему «Бій під Крутами як безсмертний приклад свідомої самопожертви в ім’я незалежності Української держави». Ця бесіда надзвичайно за­цікавила школярів. Бачили б ви, шановні читачі, їхні палаючі очі, як мова зайшла про найтрагічніший момент бою, коли сотня студентського помічного куреня Січових стрільців майже без набоїв пішла на прорив у свою першу й останню багнетну атаку проти вдесятеро переважаючого війська більшовиків, коли російські «революціонери» добивали поранених та розстрілювали полонених українських юнаків.

Проте цей захід патріотів набув у владних структурах Одеси зовсім неочікуваного результату — нечуваного переполоху (про це — дещо нижче. — Прим. Ред.). Після цього уроку налякані педагоги передавали один одному дику новину: рай­вно заборонили 29 січня чи й пізніше навіть кілька слів казати учням про День пам’яті Героїв Крут, поготів — проводити якісь заходи.

Коли навіть на державному рівні віддають належне пам’яті незабутніх крутян, наймолодшому з яких було 15 років, а найстаршому — 22, не можуть не викликати обурення дії місцевих чиновників від освіти в Одесі. У низці загальноосвітніх шкіл, з якими була попередня домовленість, відмовили у проведенні бесід з учнями про подвиг Героїв Крут, заборонивши навіть записувати подібну тему для проведення виховної години. Скажіть, будь ласка, люди добрі, а на яких же прикладах тоді виховувати українських патріотів?

З іншого боку, не дивно: нема чого доброго для України та українського народу чекати від одеської влади, яка невпинно віддає почесті російським царям (навіть квітник біля олександрівської колони у парку ім. Т.Г. Шевченка зроблено у формі царських вензелів!).

Питання: від кого пішло таке недолуге розпорядження і хто має відповідати за такі україноненависницькі дії? Чи це не є підлабузницьким мавпуванням політики Табачника-україножера, спрямованої на викорінення всього українського з освіти?

До речі, у деяких школах Одеси все ж таки вшанували пам’ять Героїв Крут. Слід брати за взірець громадянської мужності дії таких учителів та їхніх помічників, які не бояться тимчасових владців, а чесно виконують свій духовний обов’язок. Бо хто забуває історію свого народу, того найлегше зробити рабом. Дякуємо вам, сміливці-осві­тяни.