Другий рік поспіль у вихідні дні в багатолюдних місцях Одеси збирається свято-іллінська молодь з клубу «Православне покоління», аби нагодувати й одягнути безхатченків. Спочатку хлопці й дівчата базували свої пункти допомоги біля монастирів. Одночасно ще одна група працювала на Другому християнському кладовищі. Потім прийшла ідея зупинитися на постійному місці. Його визначили відразу — Привокзальна площа: епіцентр скупчення величезної кількості народу — бідняків, жебраків, людей похилого віку, осіб без певного місця проживання.

Як розповів один з організаторів клубу, про свій намір «іллінці» оперативно попередили всіх підопічних. «Десь тижнів зо два підряд ми ходили вже колишніми місцями годування і роздавали безпритульним листівки з картою Привокзальної площі, розповідали, як туди дістатися і в яке конкретне місце потрібно приходити. Такі ж листівки розклеювали на стовпах і дошках для оголошень, залишали в пунктах прийому скла і макулатури», — відзначив Тамерлан Баннура, заступник керівника клубу «Православне покоління». За його словами, важливо не просто нагодувати людину, потрібно знайти в собі сили й приділити жебракам увагу: вислухати їхні життєві історії, втішити, спробувати повернути віру в людей. «За день до нас приходить багато нужденних: по суботах — десь 70 осіб, у неділю — більше півтори сотні. Годуємо з 13.00 до 14.00, інколи справляємося швидше. Перед трапезою і після неї всі разом розмовляємо, морально наставляємо, пояснюємо, як чинити не слід, читаємо молитву — «Отче наш» і «Богородице, радуйся». Зміни вже помітні: безхатченки стали менше лаятися, вже ніхто не палить під час їди, привчилися ставати в чергу і пропускати вперед інвалідів, людей похилого віку та дітей», — відзначив Тамерлан.

Їжу приносять волонтери, допомагає й монастир — у трапезній хлопці й дівчата готують перші страви. Окрім супів, борщів, розсольників, безхатченки можуть покуштувати кашу, випити гарячого чаю, компоту. На «солодке» молодь пригощає своїх підопічних цукерками і печивом. Деяку частину витрат покривають за допомогою пожертвувань з каси монастиря, скидаються і між собою. Після обідів «іллінці» роздають нужденним одяг і взуття, а коли просять — і медикаменти. У деяких випадках навіть білети купують. «Крадіжки на вокзалах не в дивину, а приїжджому, та ще й без копійки в кишені, чекати на допомогу від міліції — лише марно сподіватися. Ось і просять нас», — каже Тамерлан.

Дивлячись на те, як хлопці й дівчата з трепетом піклуються про абсолютно незнайомих, чужих їм людей, від яких давно відвернулася наша держава, перехожі інколи дивуються: чому вони це роблять? Відповідь проста: «іллінці» вірять, що Бог приходить до нас в образі людини; що зробиш для людини — зробиш для Бога.

До Великодніх днів волонтери готувалися особливо. «Ми прагнули влаштувати справжнє свято. Люди, які не мають дому, вже давно забули, що то таке — спробувати запашну пасочку, позмагатися в розбиванні крашанок… Ми хотіли повернути їм це відчуття, нехай нагадають собі, що в будь-якій ситуації треба шанувати традиції і залишатися людиною», — зазначили «іллінці».

Ті, хто бажає долучитися до цієї благодійної справи, допомогти продуктами або одягом, можуть зателефонувати за номерами: 093-578-45-31,

096-619-41-81 (Тамерлан). Або ж просто прийти до фонтану на Привокзальній площі в суботу або неділю.