Станом на 1 липня цього року в Одеській області зареєстровано 545 друкованих засобів масової інформації, з яких 369 — газети, 176 — видання журнального типу.

«Переважна більшість друкованих засобів масової інформації (402) своїми засновниками мають фізичних осіб, 128 — юридичних осіб приватного права, 36 — громадські організації, 9 — органи місцевого самоврядування, 2 — політичні партії, релігійні організації та навчальні заклади», — відзначив начальник реєстраційної служби головного управ­ління юстиції в Одеській області Ігор Лисенко.

За цільовим призначенням 466 друкованих засобів масової інформації видаються як інформаційні, 172 — рекламні, 44 — загальнополітичні, 39 — довідкові, 6 — релігійні, 4 — юридичні тощо.

Як зазначає прес-центр цього управління, 262 видання виходять українською і російською мовами, 259 — винятково російською, 95 — мовами національних меншин.

Прикметно: попри те, що більшість друкованих видань Одещини, як випливає з даного офіційного повідомлення, є двомовними, посадовці цього державного (!) органу розіслали у ЗМІ інформацію лише російською мовою, проігнорувавши державну.

І замість післямови. Дивна якась арифметика: якщо плюсувати засновників (за формами власності), то засновників більше, ніж ЗМІ; якщо плюсувати «за цільовим призначенням», то загальне число «призначень» відчутно перевищує кількість видань; і, нарешті, якось дивно виглядають 9 друкованих ЗМІ, засновниками яких виступають органи місцевого самоврядування, бо ж практично в кожному районі, а їх у нас 26, виходять «районки», десь — міжрайонні видання, а є ще й міста обласного значення, та й в самій Одесі виходять дві газети, що фінансуються за бюджетні кошти, — міськрадівська «Одесский вестник» та облрадівська «Одесские известия». Отож бо й виходить арифметика якоюсь дивною...