20 серпня минуло 45 років від дня смерті видатного астрофізика одесита Георгія Ґамова, який є автором теорії «Великого вибуху», розробив теорію альфа-розпаду та розгадав генетичний код людини. А ще Георгій Антонович був яскравим популяризатором науки.

Його називають американським, російським ученим. Відомий астроном І. Шкловський з цього приводу сказав так: «Нікому не прийде в голову називати Шаляпіна французьким співаком, а Рахманінова — американським композитором. Чому ж ми мусимо віддавати «їм» Ґамова?»

Уперше я почув це прізвище, будучи студентом першого курсу фізичного факультету Одеського університету ім. І.І. Мечникова від декана М. М. Чеснокова, який мав честь особисто зустрічатися з відомим земляком під час стажування в США у 1966 році.

Народився Георгій Ґамов 4 березня 1904 року у сім’ї вчителів в Одесі, у будинку № 17 по вулиці Херсонській (нині Пастера). В цьому будинку була приватна жіноча гімназія О.В. Кандиби (зараз школа №105), де викладала географію його мама Олександра Арсеніївна Ґамова-Лебединцева. Вона також читала історію та географію в жіночій гімназії Софії Відинської, по вулиці Новосельського, 31 (зараз школа №50). За педагогічну діяльність була нагороджена золотою медаллю. Та коли Юрі (так його називали в дитинстві) було 9 років, мама померла.

Кілька слів про родовід Георгія Ґамов по материнській лінії. Дядько Георгія — Арсеній Лебединцев (Лебединець) — був митрополитом, настоятелем Одеського кафедрального Спасо-Преображенського собору, в якому й хрестили майбутнього вченого. Його двоюрідний — Всеволод Лебединцев —навчався астрономії у відомого італійського астронома Скіапареллі. Там він приєднався до руху нігілістів. Повернувшись у Росію, взяв участь у замаху на царського міністра юстиції і був засуджений до страти. Рідний дядько — Петро Гаврилович — відслужив у Києві панахиду над труною Тараса Шевченка, коли його перевозили для поховання в Канів.

Батько Георгія — Антон Михайлович Ґамов — був учителем росій­ської словесності в кількох гімназіях Одеси. Серед його відомих учнів можна назвати Льва Троцького (Бронштейна). Рідні по батьковій лінії були військовими. Зокрема, дід — військовим комендантом Кишинева. Батькові брати брали участь у Першій світовій війні та воювали проти радянської влади, одного з них червоні розстріляли в Криму, другий залишився в Кишиневі.

Після смерті матері всі турботи про виховання хлопчика лягли на плечі батька. Він долучив його до музики, водив в оперний театр, стежив за літературною освітою, подарував синові мікроскоп і телескоп. У телескоп Георгій спостерігав комету Галлея, а мікроскоп зіграв, імовірно, свою роль у його відході від релігійності. Саме з допомогою мікроскопа юнак провів порівняльний аналіз «тіла Христа», отриманого у вигляді проскурки в церкві (не з’їденої, а принесеної додому) і приготованого ним самим аналога: звичайного хліба, змоченого червоним вином. Ніякої різниці не виявилося. Невдачею закінчилася і спроба юного дослідника побачити в «крові господній» сліди еритроцитів.

У 1913 році батько віддав сина в реальне училище В. Жуковського, що було на Херсонській вулиці, 26, де він провчився 7 років. У 1921-у Георгій вступив на фізико-математичний факультет Новоросійського (Одеського) університету, де його викладачами були фізики Микола Кастерін та Ігор Тамм. Одночасно Ґамов підробляв обчислювачем в Одеській астрономічній обсерваторії. Згодом перевівся в Петро­градський університет, де читав лекції професор Олександр Фрідман — автор виведеної з теорії відносності теорії «неста­ціонарного (розширеного) Всесвіту», що зацікавило юного одесита. Серед його однокурсників було багато відомих у майбутньо­му фізиків: Лев Ландау, Дмитро Іваненко, Віктор Абранцумян.

У 1928 році після захисту дисертації молодого вченого посилають на стажування в Ґеттінґенський університет — провідний центр розвитку квантової механіки. Тут він написав свою першу визначну до­слідницьку працю про потенційний бар’єр атомних ядер. Виведена Ґамовим формула описувала можливість хвиле-механічного проникнення. Це відкриття стало початком теоретичного обґрунтування альфа-розпаду ядер і зробило вченого світовою знаменитістю.

У березні 1932-го Г. Ґамов за пропозицією В. Вернадського був обраний членом-кореспондентом АН СРСР (наймолодшим в історії академії). 1934 рік став переломним у житті видатного вченого: перебуваючи разом з дружиною у Брюсселі на Сольвеєвському конгресі, він відмовився повертатися до Радянського Союзу, за що був викреслений зі списків АН СРСР (відновлений лише 1990-го, посмертно).

Американські колеги Георгія Ґамова витратили чимало зусиль, щоб влаштувати його в США. Спочатку він був професором столичного університету Дж. Вашингтона, де пропрацював більше двадцяти років. Останні 12 літ життя — професор Колорадського університету. Помер Г.А. Ґамов 20 серпня 1968 року.

Більше трьох десятиліть наш видатний земляк провів на Американському континенті, повністю реалізувавши юнацьку мрію — подорожувати світом і займатися фізикою. Не слід, однак, думати, що життя Ґамова на Заході складалося безтурботно і його завжди оточувало лише загальне обожнювання. У такому делікатному питанні, як науковий пріоритет, ситуація навколо нього була складна.

Через півроку відзначатиметься 110-ліття від народження Георгія Ґамова. В Одесі на його честь на фасаді головного корпусу ОНУ ім. І. І. Мечникова встановлена меморіальна дошка, його іменем названий сквер у Малиновському райо­ні міста. Варто додати, що Міжнародним астрономічним союзом іменем Ґамова названо один із кратерів на Місяці. Нам, одеситам, є чим пишатися, і треба зробити все, щоб достойно увічнити пам’ять знаменитого земляка і гідно відзначити пам’ятні місця, пов’язані з видатним астрофізиком.