В Одесі, на вулиці Генерала Петрова, 8, невдовзі почне діяти Центр незалежного проживання інвалідів старше 18 років як філія Центру реабілітації осіб з відхиленнями психофізичного розвитку імені Януша Корчака. Міська громада свого часу виділила приміщення і з моменту відкриття центру забезпечить закладу бюджетне фінансування.

Нині тривають оздоблювальні роботи та оснащення цього своєрід­ного соціального гуртожитку для інвалідів, у якому постійно мешкатимуть 24 особи. Людям буде забезпечено цілодобову медичну допомогу, відповідний соціальний догляд, передбачене проведення комплексу реабілітаційних заходів.

Роботи з облаштування та оснащення, як і ремонтно-будівельні, фінансують меценати з Німеччини.

Нещодавно відбулася зустріч віце-мера Одеси Марії Стоцької з благодійниками.

Цього разу до складу німецької делегації, яка прибула простежити хід виконання оплачених робіт, уві­йшли: президент Товариства друзів доктора Фрідріха Газа — почесний бургомістр міста Бадмюнстерайфель Армін Арендт, президент Ротарі клубу Oeskirchen-Burgfey Урсула Фуест, а також підприємці — члени клубу Майк Крош, Петер Хеннеке і Хельга Єшвайлер.

Упродовж двох десятиліть благочинники з Німеччини всіляко сприяли розвитку інституту імені Януша Корчака і створеного на його базі реабілітаційного центру. Регулярно заклад отримував гуманітарну допомогу: медичну апаратуру, навчальні посібники, обладнання для навчально-виробничих майстерень, продукти харчування та одяг, що також було потрібне підопічним центру. Навіть дали гроші на облаштування майданчика для верхової їзди, що сприяє реабілітації людей. Заклад також отримав пральні машини, а ще — деревообробні верстати, на яких осіб із психофізичними проблемами вчать працювати, тим самим адаптуючи до життя в соціумі.

До слова, такі соціальні гуртожитки давно й успішно діють у Європі. Там люди з відповідними проблемами не тільки проживають, часто навіть створюючи сім’ї, але й працюють, заробляючи собі на життя. Ніхто не приховує того факту, що деякі брендові речі виробляють саме люди з обмеженими психофізичними можливостями, про що вказується навіть на упаковках. Такі речі коштують дорожче від виготовлених у звичних виробничих цехах. І поінформовані про те покупці переплачують, адже знають, що цим вони дають змогу іншим людям вижити. Зрозуміло, суспільство до таких дій морально підготовлене.

Створення соціального гуртожитку — це покращення якості життя людей, які до свого повноліття виховувалися в спеціалізованих за­кладах і яких часто не дуже й чекають у родинах, а декому взагалі нікуди йти. Саме тут вони знайдуть свій дім. І роботу, яку посильно виконуватимуть. От тільки таких людей, які потребують соціальної підтримки й свого даху над головою, у нас далеко не 24, а в рази й рази більше.

Подяка й шана доброчинцям з Німеччини за підтримку, але всього за нас вони не зроблять.