У понеділок, 4 листопада, відбудеться позачергова сесія Одеської міськради. Початок об 11.00. У порядку денному одне питання — «Про розгляд особистої заяви Одеського міського голови Костусєва О.О. про складання ним повноважень міського голови». Заява подана без мотивів і пояснень.

«Втраченим для міста часом» назвав останні три роки колишній міський голова Одеси, а нині народний депутат від партії «УДАР» Едуард Гурвіц. Він висловив готовність брати участь у виборах на посаду мера, хоч з великою долею ймовірності припускає, що в нас повториться київський сценарій, який успішно застосовується і в інших містах, — влада призначить свою маріонетку, яка й забезпечуватиме в Одесі потрібну політику.

А про мера-втікача Едуард Йосипович сказав таке: «Костусєв зробив хорошу річ — він зник із свого крісла. Він від самого початку своєї діяльності показав, що не здатний керувати містом, не знає міських проблем, не вміє їх вирішувати, дуже швидко довів свою неадекватність... І куди б Костусєва не прилаштовували, куди б він не заходив з парадного входу, він завжди виходитиме чорними сходами, а, швидше, скочуватиметься по них».

Ще один нардеп-одесит, «свободівець» Павло Кириленко ситуацію прокоментував так: «Насправді містом керував не Олексій Костусєв, а Ігор Марков — він був сірим кардиналом. У свою чергу пан Костусев прикривав дерибан комунальної власності, відмивання бюджетних коштів, а земельні ділянки в Одесі просто передавалися підставним фірмам, якими фактично володів Ігор Марков».

Про взаємозв’язок справи Маркова з втечею з посади Костусєва сказав у коментарі журналістам й адвокат Ігоря Маркова, депутат Одеської міськради Олександр Казарновський: «Олексій Костусєв завжди підтримував позицію Ігоря Маркова, вони дружили. Влада змусила його прийняти таке рішення, пригрозивши полі­тичною розправою й в’язницею. Очевидно, пан Костусев обрав більш мирний спосіб уникнути конфлікту з владою».

Олег Константинов, головний редактор сайта «Думская.net» у своєму блозі, зокрема, написав: «Ось і наш народний господарник... чинить як боягуз і пристосуванець. Він мав усі шанси увійти в історію Одеси як реформатор, тим більше що спроби реформ були, а ввійде в неї клоуном, який посмішив городян і чкурнув після першого ж окрику згори. Увійде як невдалий приватизатор сорока шести соток у Відраді, як людина, що подарувала приватникам аеропорт і «Пасаж», як прожектер і невдаха...»