Факт, що в XIX столітті електрифікацією Південної Пальміри займалося Бельгійське товариство, загальновідомий. Іноземні інвестори вкладали у свій бізнес солідні гроші і будували добротно. Доказ цьому — зведені ними об’єкти існують донині. А от те, що одеські електричні мережі (нинішнє публічне акціонерне товариство «Одесаобленерго») у 1990-х роках хотіла купити одна з французьких державних компаній, мало хто знає.

Західні гості, які прибули до Одеси, оглядали структурні об’єкти, в тому числі — розподільний пункт (РП) «Млиновий». Пам’ятаю, як я, тодішній за­ступник головного інженера одеського підприємства, возив іноземців на огля­дини. Досить великий РП, оснащений дуже старим обладнанням, буквально шокував французів. Гості прибули з перекладачем, який посоромився перекласти їхнє питання дослів­но. Вони ж поцікавилися, що то за сарай, а, побачивши його вміст, геть розгубилися. Там вимикачі з такими екзотичними приводами, що французи вирішили: потрапили в музей. Адже по­дібне обладнання вони демонтували у себе ще в 50-х роках минулого століття. Я викликав оперативну бригаду, яка продемонструвала роботу РП. Західні фахівці ахнули: «Ми купуємо! Якщо ви здатні експлуатувати таке обладнання, то компанія заслуговує того, щоб її придбали!»

З огляду на низку обставин наше обленерго французьким не стало, але близько сімдесяти старих об’єктів, включаючи «Млиновий», залишилися. Так і не розлучившись зі спадщиною Бельгійського товариства, ми вирішили піти іншим шляхом — реконструкції. Намагаючись максимально зберегти історичний вигляд, міняємо двері, що погнили, оновлюємо стіни, обладнання, а фасади розписуємо видами місцевих визначних пам’яток.

Сьогодні таких, оновлених, підстанцій — уже тринадцять! Половина з них отримала «путівку в друге життя» нинішнього року. Це згаданий уже РП «Млиновий», його «побратими» — «Балківський» і «Табірний», а також ТП №№99, 2228, 21, 6 і 5, розташовані в різних районах міста.

Наступного року робота в цьому напрямку буде продовжена.