Відділити людину від її громадянської позиції неможливо. Це все одно, якби пташки не літали. Політика супроводжує нас упродовж всього життя, так само як дружба, кохання, творчі захоплення чи пристрасті. І що цікаво: у кожного розуміння «політичної кращості» для своєї країни своє. Навіть у тих, у кого «колір партій» збігається. Мало хто згоджується на якусь компромісну точку зору, хай і почуту від найближчого друга дитинства чи дружини/чоловіка. Саме через оце невміння домовитися в політиці, впевнені психологи, з огляду на останні події українці почали частіше сваритися і навіть руйнувати власні сім’ї. Як не довести родину «до ручки» й зберегти мир і злагоду між поколіннями, радила «Чорноморці» молодий психолог з Іллічівська Ольга БЄЛЯЄВА.

Ольга Бєляєва — випускниця нашого Одеського інституту психології ПНПУ ім. К. Д. Ушинського. Займається психологією з 2009 року — саме тоді дівчина склала іспити на бакалавра й почала ви-кладати. Додаткову освіту отримувала на різноманітних психологічних тренінгах, езотеричних фестивалях та спецкурсах у відомих українських арт-терапевтів — Олени Тараріної, Любові Орлової й багатьох інших. Проживає в Іллічівську. Наприкінці 2011-го організувала там жіночий психологічний клуб «Позитив власними руками». Кілька разів на місяць представниці прекрасної половини Іллічівська збираються у затишній залі, аби з допомогою кваліфікованого психолога вирішити нагальні й такі важливі для них питання: як підвищити жіночу самооцінку, налагодити стосунки з чоловіком, як самореалізуватися в житті й кар’єрі, як стати другом власній дитині, знайти себе й багато-багато іншого…

— Олю, вже кілька місяців нашу країну розхитує складна політична ситуація. В українців на перше місце обговорень за «обіднім столом» у родинному колі вийшла політика, посунувши геть «успіхи дитини в школі», плани щодо відпочинку влітку або ж ремонтні питання. Порадьте, будь ласка, як в такій ситуації не перетворити «споживання їжі» на «поле бою» й зуміти почути позицію другої половинки, навіть якщо ми кардинально з нею незгодні.

— Якщо хочемо зберегти власну сім’ю, ми повинні навчитися при-ймати іншу позицію і толерантно до неї ставитися. Частіше за все ця місія падає на плечі жінки. Пояснюється це просто: жінкам психологічно притаманна терпимість, чоловіки ж, навпаки, звикли категорично висловлювати власну думку й хочуть, щоб жінки їх в усьому підтримували.

Коли в сім’ї є радикально протилежні погляди на політику, жінкам слід навчитися обходити гострі кути. Треба визначитися з пріоритетами. Простіше сказати «я розумію твою позицію», ніж щось у сварці доводити. Й дуже важливо в цій ситуації намагатися поменше занурюватися у політику. Що я маю на увазі? Подія відбувається один раз, а ми по декілька разів на день дивимося про неї по телевізору (та ще й по різних каналах, часто радикально, вороже налаштованих, навіть якщо знаємо, що там показують неправду), слухаємо радіоновини, читаємо газети. Виходить, що ми весь день «варимося» в цьому негативі. А потім ще й приходимо додому та обговорюємо все це в родинному колі. Подія ж відбулася лише один раз, і щоб скласти про неї власну думку, достатньо подивитися/послухати/почитати 2—3 незалежні джерела. Обговорювати її варто з людьми, з якими ви від початку вмієте не вступати в конфлікти. І в жодному разі не треба переносити «політичні дебати» в інтернет-простір. У соцмережах повністю відсутній емоційний фон, у кожного з нас своє відчуття і прийняття смайлів, великих літер, трьох крапок. І люди багато на цю тему сваряться. Краще вийти на вулицю й покласти в своєму дворі квіти тій же «Небесній сотні», ніж про це писати і розповідати всім, як ми про це тужимо.

Інша справа — проявляти себе в якихось офіційних групах. Але я в цьому сенсі дещо категорична: поставити картинку на аватарку — це секундна справа, а вийти покласти квіти — це вже якась дія. Робити вчинки треба в реальному просторі, а не сидячи за монітором. В інтернет-просторі насправді дуже мало людей, які щиро співчувають.

— Що робити, якщо через розбіжність у політичних поглядах сім’я все ж розпалася? Чи можливо ситуацію залагодити?

— Навряд чи сім’я розпалася саме через політику. Скоріш за все, різні політичні погляди стали останньою краплею. Сім’ї створюються на однакових цінностях, на чомусь вічному. Єдиний виняток — коли знайомляться на роботі й саме політика стає приводом для знайомства. У цьому випадку така родина автоматично підпадає під «обов’язковий» відсоток статистики розлучень: щось спільне їх поєднало і це ж спільне їх розлучило. Таким же фактором може виступити спільне хобі. І це нормально.

— Як можете охарактеризувати загальний психологічний стан українського суспільства?

— Паніка однозначно є. Справа — у недовірі до влади і в тому, що наше суспільство політично неграмотне. Політична свідомість у багатьох зовсім відсутня. Але те, що відбувається останнім часом, — це однозначно зміни. Нам вперше показали отак відкрито всю ту пишноту будинків чиновників, чого раніше не було. І чи не вперше за всі роки незалежності Верховна Рада так злагоджено запрацювала з ультиматумами народу. Все покаже час.