Новітній московський фюрер у XXІ столітті розпочав загарбницьку війну проти суверенної України, ввівши свої війська на нашу територію.

Ігноруючи міжнародне право та Конституцію України, Федеральні збори Росії бігцем визнали нелегітимний кримський референдум про самовизначення, мотивуючи, що жителі Криму мають на те право. Але ж на самовизначення має право нація, яка не має своєї держави, а не якась окрема територія чи її частка. У Криму нема кримської нації. Там мешкають росіяни, українці, кримські татари, караїми... Росіяни мають свою державу, українці — теж. За великим рахунком, право на самовизначення мають кримські татари, але вони проігнорували так званий референдум. То де тут логіка?

Від шовіністичного чаду російський очільник втратив здоровий глузд, впевнився у своїй безкарності. Гітлер теж намагався втілити свою маніакальну ідею — створення тисячолітнього рейху. Розв’язавши Другу світову війну — ганебно закінчив життя. Таке очікує і його послідовників.

Московському керманичу навіть у сні бачиться, як по Києву з обрізами бігають бандерівці. Він їх називає «бендерівцями». Бандера в перекладі з італійської — прапор. Бендерівці — жителі міста Бендери. То що, Києвом заправляють посланці Придністров’я?!

Керівники Росії нехай згадають свою Російську визвольну армію під командою генерала Власова, в якій проти СРСР воювало більше 500 тисяч солдатів під нинішнім російським прапором — триколором та з георгіївськими стрічками. У Червоній армії на нагородах таких стрічок не було. У російських частинах, що воювали на боці Гітлера, були і донські козачки, й інші колаборанти. Загалом до мільйона фашистських посіпак.

Щодо міфу про Крим як подарунок Микити Хрущова Україні. Після депортації кримських татар півострів геть занепав. Переселенці з північних областей Росії не вміли господарювати на нових землях, де, до того ж, катастрофічно бракувало води. Її у Крим подала Україна з Дніпра, збудувавши канал. І не Хрущов одноосібно приймав рішення, а верховні ради Російської Федерації, України та, зрештою, тодішнього СРСР. І при цьому взамін за цей «подарунок» від нашої Слобожанщини відтяли для Росії рівнозначну територію.

Чому наш сусіда це забув? Чому він бачить чуже аж під лісом, а своє не годен розгледіти під власним носом?

Господи, поверни їм пам’ять!

Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ, письменник, заслужений діяч мистецтв України, лауреат державної премії ім. Олеся Гончара.