Останнім часом ми часто чуємо про європейські цінності. Але що вони означають конкретно? До чого маємо тепер долучатися, обравши євроінтеграцію? Загалом цінності — це своєрідні внутрішні накази, котрі керують діями людей.

Гадаю, цікавими будуть результати опитування десяти тисяч респондентів, проведеного фінським до-слідником Мартті Пуохиніємі, які наводить доктор педагогічних наук, професор кафедри соціології Миколаївського державного педагогічного університету ім. Петра Могили Ірина Мейжис.

Найважливішою цінністю фіни вважають доброзичливість, що виявляється в чесності й доброзичливості відносин, відповідальності, поблажливості, дружбі.

На другому місці вони ставлять безпеку. Саме на неї спрямована вся організація суспільства. До речі, це не захист від зовнішніх ворогів, а безпека на робочому місці, розмітки на автострадах, каска для маленького велосипедиста тощо.

Далі фіни назвали універсалізм. Йдеться про збереження довкілля, чистоту повітря й води, належну якість харчових продуктів, благополуччя всіх: дітей, старих, інвалідів, тварин.

Серед першорядних цінностей — конформність, тобто заборона та запобігання дій, які можуть заподіяти шкоду іншим людям та співтовариству загалом.

П’яте місце відведено самокерівництву — самостійності мислення, вибору способу дій, творчій активності, незалежності, запереченню ієрархії, що виявляється у звертанні всіх людей один до одного на «ти».

Серед цінностей не обминули гедонізм. Це поняття означає прагнення насолоди. У фінському суспільстві — це комфорт у побуті, гармонія у стосунках, недопущення неробства, неуваги до потреб усіх, хто довкола.

Пошановують у Фінляндії досягнення через компетентність. Цінується інтелект, інноваційний потенціал.

На належну височінь тут підносять стимуляцію як потребу в різноманітності для підтримки оптимального рівня активності.

А як обійтися без традицій? Це ж символ національної солідарності, відданість лютеранській церкві, котра вимагає від прихожан працьовитості, старанності, чесності.

Цікаво, що на останньому місці поставлено владу. У фінському суспільстві влада і багатство чітко розділені. Якщо хтось прагне багатства, йому не потрібна влада у соціумі. Соціальна влада — то спосіб служіння суспільству. Фінляндія на початку 80-х років минулого століття оголосила курс на створення держави загального блага. Завдання досягли завдяки підвищенню якості освіти, розвитку високих технологій та рівня життя й освіти загалом.

Приміряймо цю шкалу цінностей до себе. Нас найбільше обурює безчесність влади — брехня, бюрократична тяганина, корупція і т.п. А ми що робимо? Залещуємо, даємо хабарі. Та навіть у дрібницях самі часто породжуємо безчинства. Хіба, скажімо, не стимулюємо порушника правил дорожнього руху, коли показуємо зустрічним водіям, що поблизу стоїть пост ДАІ? А хто нам запльовує землю лушпинням, недокурками на зупинках, перед лавками, на яких перепочиваємо, де дихаємо морським повітрям, милуємося краєвидом?

Про доброзичливість краще вже й не згадувати. Душа болить, коли бачиш, як байдуже ставляться до літніх людей, як часом молоді матері поводяться зі своїми дітьми, як потурають невихованості. А ми ж продовжуємо себе в дітях. Якими ж вони виростуть, які цінності сповідуватимуть?

В одному із журналів прочитала враження нашої співвітчизниці про Європу, до якої хочеться приєднатися. Вона пише: «Щоразу, коли я думаю про Європу, в моїй пам’яті постають чисті тихі вулиці, ошатні будинки, прикрашені квітами, чисті парки, рівні тротуари, ввічливі водії, доброзичливі сусіди. І найбільше вражає те, що самі європейці підтримують чистоту свого довкілля, без жодних вказівок згори. Вони беруть на себе відповідальність. Ми усвідомлюємо, що європейці живуть краще, але ж вони докладають до цього неабияких зусиль».

Хіба ж не під силу це й нам, українцям, тямущій, роботящій нації?

Галина САГАТЮК.

м. Іллічівськ.