Одеса — визнаний культурний центр, і добірними музеями тут нікого не здивуєш. Однак слід відзначити той благотворний факт, що їх кількість зростає. Ось і недавно при Одеському коньячному заводі відкрився музей, аналогів якому в Україні нема. Це Музей коньячної справи Шустова.

По-перше, він вражає своїми масштабами та вишуканістю. На площі 1700 квадратних метрів тут створено неповторний інтер’єр, ексклюзивність якого простежується чи не в кожній деталі. Зокрема, увагу відвідувачів приверне люстра, створена із 20 тисяч коньячних пляшок у вигляді фірмового знаку торговельної марки «Шустов» — мідного дзвоника.

По-друге, в експозиції, розташованій, до речі, у столітніх таємничих підвалах, демонструються унікальні експонати.

Серед них, наприклад, можна побачити повнорозмірну модель дореволюційної конки, відтвореної за кресленням 1912 року, яка курсувала одеськими вулицями з рекламою шустовського коньяку. Цей експонат вельми промовистий. Адже відомо, що засновник компанії Микола Леонтійович Шустов, а також його сини, найстарший з яких, Микола Миколайович, продовжив справу батька, були не лише чудовими виноробами, а й вправними рекламістами. Фірмовий знак компанії красувався не лише на конках, а й на бортах пароплавів і навіть на дирижаблях.

Хрестоматійним став такий факт. З метою популяризації свого напою Микола Миколайович відрядив до Європи та Америки групу добре вишколених молодих людей, поклав їм гарну зарплату і зобов’язав не менше, ніж двічі на день, заходити з дамою до якогось шикарного ресторану і замовляти розкішний стіл. Коли його сервірування добігало кінця, належало попросити пляшку шустовського коньяку. Коли ж такого не знаходилося, вимагалося артистично заявити: «Як, ви не чули про найкращий у світі коньяк?! Перепрошуємо, але в такому разі ми змушені залишити ваш заклад». При цьому клієнт повністю розраховувався за всі подані страви, хоч до них ніхто й не торкався. Втрачати таких щедрих відвідувачів, звичайно, нікому не хотілося, і тому ресторани стали замовляти запитуваний напій.

До слова, якість шустовських коньяків була високою. Про це свідчить наступний експонат: пляшка напою, виготовленого в 1900 році. Саме він був представлений на Всесвітній виставці в Парижі, де отримав гран-прі.

Тут варто пояснити, що коньяком тоді називався лише той продукт, який був виготовлений в однойменній французькій провінції, решта — бренді. Коли ж несподівано для всіх учасників виставки «Шустов» здобув перемогу, то Миколу Миколайовича запитали, щоб він хотів отримати в нагороду за таке блискуче визнання. «Лише право називати свою продукцію коньяком, а не бренді», — скромно відповів він.

Це ще більше підняло престиж фірми. У ті часи за виробництвом коньяків Шустови посідали четверте місце в світі.

Злет виробництва був перерваний революційними подіями. Радянський уряд одним із своїх перших декретів націоналізував майно фірми. А потім у вогні громадянської війни воно, по суті, було роз-грабоване і знищене.

Та минули роки, і коньячне виробництво в Одесі, як і кращі традиції цієї справи, відновилися. Колектив ПАТ «Одеський коньячний завод» підтримує торговельну марку «Шустов» на високому рівні, повсякчас піклується про її імідж в інформаційному просторі. Тут часто влаштовуються прес-конференції, іменем Шустова названо зірку, а тепер ось діє і музей його імені.

Наче заповіт, нинішні керівники підприємства сприймають слова Миколи Микола-йовича Шустова, сказані багато років тому синам: «Я немало дрбра залишив вам у спадок. Але, найголовніше, я залишив вам ім’я, яке варте зараз більшого, ніж вся наша фірма. В наше прізвище я вклав свою працю, і тепер воно вже лише одне може давати хороший зиск. Ви тільки його не зіпсуйте. Зробити ім’я — важко, а зіпсувати — ой як легко».

На підприємство нерідко заходить нащадок великої родини Валерій Шустов. Довідавшись про наміри створити музей, він передав для його експозиції сімейну колекцію, пов’язану з історією виробництва коньяку. Вона нараховує більше півсотні предметів, датованих кінцем ХІХ — початком ХХ століть. Це давні коньячні пляшки, фотознімки, дипломи...

Є тут і багато інших експонатів, які, безумовно, привернуть увагу відвідувачів.

Певно, важко знайти інше виробництво, яке було б огорнуте таким шлейфом любові й романтики, як коньячне. Дивіться лишень, які терміни тут вживаються: доля ангелів (це про коньячні пари), хвіст павича (за аналогією з феєричним забарвленням птаха так називають незвичайний післясмак коньяку), лебедина шия (подібно до неї вигинаються труби на перегонних апаратах)... А що вже до культури споживання напою, то це ціла наука, процедура, з якою відвідувачів ознайомлять на заключному етапі — професійної дегустації.

Але це ще не все. Це не просто музей у класичному розумінні цього слова, а й кінотеатр, арт-простір, майданчик для цікавих зустрічей і виступів музикантів. Першим 5 квітня тут виступив столичний ансамбль музикантів, який відкрив в Одесі джазовий сезон.