У зв’язку з потеплінням у лісі, у заростях уздовж доріг, ярів, чагарників пробудилися і почали своє «полювання» кліщі. Деякі з них можуть бути переносниками небезпечних захворювань людини: енцефаліту, кліщового бореліозу (хвороба Лайма), висипного тифу та інших.

Кліщ — це дрібна членистонога комаха, яка належить до класу павукоподібних. У світі налічується величезна кількість їх видів, і мешкають вони в абсолютно різних місцях.

Хочу зараз поговорити про лісового кліща, який живе в наших лісах, чагарниках, лісосмугах. Ця комаха має вісім лапок і приплюснуте черевце, пофарбоване в коричневий або чорний колір, іноді з червоним обрамленням по периметру. Розмір — 3—4 мм, основну частину займає тільце, а меншу — голова з хоботком, яким він і впивається в шкіру.

Лісовий кліщ ховається у нижніх частинах чагарників, у траві, любить вологі темні місця в листяному та сосновому лісах, густому підліску. Кліщі підстерігають здобич, сидячи на листі нижніх гілок кущів, на кінчиках травинок, на висоті до півметра, і чекаючи терпляче, коли поруч пройде його жертва. Лапки кровопивці мають кігтики і присоски, що дозволяє йому на-дійно вчепитися в свою жертву. Недаремно існує приказка: причепився, як кліщ.

Добравшись до зручного місця на шкірі, кліщ проколює її своїм хоботком, виділяючи при цьому слину, що містить знеболюючу речовину й особливий склеювальний фермент, який відразу ж твердне. Завдяки йому і крихітним зубчикам, спрямованим назад, кліщ на-дійно прикріплюється до шкіри і починає смоктати кров з підшкірних кровоносних судин, а «донор» при цьому нічого не відчуває. От тоді-то і відбувається зараження небезпечними захворюваннями (якщо кліщ інфікований). Самці присмоктуються на нетривалий час, щоб поповнити запас поживних речовин для свого організму, а ось самки можуть смоктати кров до 10 днів. Сама при цьому самка розбухає до розміру пучка мізинця і набуває брудно-сірого кольору. Потім вона відкладає яйця — десь 1,5— 2,5 тисячі. Лісові кліщі малорухливі і за все своє життя навряд чи проповзають десяток метрів.

Найнебезпечніше в укусі кліща те, що він часто, як уже мовилося, є переносником хвороб людини: енцефаліту, кліщового бореліозу (хвороба Лайма). Енцефаліт дуже складно діагностувати, тому що в легкій формі він може маскуватися під інші вірусні захворювання. Але не варто так панічно боятися укусів кліща — кусають вони дуже багато людей, а хворіють одиниці.

Мої рекомендації прості. Збираючись до лісу, слід одягнути сорочку або гольф з довгими рукавами, а штани заправити в шкарпетки чи гольфи. Можна використовувати спеціальні засоби для відлякування кліщів, які продаються сьогодні в Україні. Після прогулянки необ-хідно зняти одяг і ретельно оглянути тіло. Одяг, на всякий випадок, випрати. Якщо ж ви побачили на своєму тілі укус кліща або він вже присмоктався до вас, терміново треба звернутися до медичних установ, де завдяки використанню спеціальних пристосувань його видалять.

Можна і самому cпробувати спекатися кровопивці. По-перше, найзручніше видаляти кліща, що присмоктався, зігнутим пінцетом або хірургічним затискачем. За їх відсутності може підійде і звичайний пінцет. Кліща потрібно вхопити якомога ближче до хоботка. Потім його акуратно потягувати і при цьому обертати навколо осі в ліву сторону. Через кілька оборотів дістанете комаху разом з хоботком. Другий спосіб. Можна накинути на кліща петлю з міцної нитки, стягнувши її максимально близько до місця його впивання у шкіру. Потім витягувати паразита, обережно рухаючи кінцями нитки вліво-вправо.

В обох варіантах різкі рухи можуть призвести до того, що черевце кліща відірветься, а головка залишиться в шкірі. У такому випадку слід витягти її розпеченою на вогні голкою, як звичайну скалку. Не варто використовувати олію, жирні креми тощо — вони закупорюють дихальні отвори кліща і провокують його до додаткового викиду токсинів у кров людини. Після видалення кліща місце на шкірі, де він присмоктався, потрібно обробити спиртом або йодом.

Щодо домашніх тварин, які часто разом з людьми ходять до лісу на прогулянки. Можна сказати одне: бережіть своїх менших друзів. Бо кліщ особливо небезпечний для собак: може стати збудником смертельного захворювання піроплазмозу (бабезіозу). А ось кішки піро-плазмозом не хворіють.

Михайло ЛЕВИЦЬКИЙ, майстер лісу Троїцького лісництва ДП «Ширяївське лісове господарство».

Любашівський район.