За місяць до відкриття 5-го Одеського міжнародного кінофестивалю – події, яка покликана на дев’ять днів липня перетворити місто на світову столицю кіна – звісно ж, кіна гарного, розумного, доброго – організатори виповіли акредитованим журналістам усе, чи майже все, що стосується цьогорічного ОМКФ.

Отож, попри напругу в країні, що не спадає навіть після цілком пристойних цього разу президентських виборів, не беручи під увагу навіть неоголошену нам війну та не надто спокійну атмосферу на півдні, в Одесі таки відбудеться фестиваль. Незважаючи навіть на те, що червона доріжка для особливо поважних гостей цього разу простелиться не перед славетним Національним академічним театром опери та балету – Міністерство культури та туризму вкупі з підлеглим йому театром унеможливили проведення процедури відкриття та закриття фестивалю саме у цій розкішній залі. Про це повідомила президент ОМКФ Вікторія Тігіпко. Натомість урочистості та основні події відбуватимуться у приміщенні Академічного театру музичної комедії ім. М. Водяного, що перетвориться у ці дні на фестивальний палац, а також на Одеській кіностудії та в кінотеатрі «Родіна».

Певна річ, під нинішню пору важко було очікувати, що такий масштабний захід не зіткнеться з серйозними проблемами. А яка у наш час найбільша проблема? Чи одна з найбільших, що залишилися у спадок від ганебно зниклого (є надія, що назавжди) режиму? Та звісно ж: гроші. Пані Тігіпко також повідомила, що цьогорічний фестиваль позбавлено бюджетного фінансування. Понад те: не отримано й компенсацію за минулий рік. Нема надії і на чисельних партнерів, кількість яких перевищує сотню й котрі надавали відчутну фінансову допомогу у проведенні попередніх фестивалів. Та, як це часто буває, гроші все-таки знайшлися, певна річ – за кордоном, хоч для цього довелося трохи потрудитись. Принагідно виникає запитання про те, як фінансуються інші відомі у світі кінофестивалі, хоч би й той, що відбувається у канадському Торонто і на який рівняється наш Одеський. Як було зазначено, тамтешній фестиваль вагомо поповнює міський бюджет.

Як подію всеукра-їнського виміру сприймає фестиваль міська влада. Направду, він таким і є. «Ми вважаємо його міжнародною подією для всієї України, котра сьогодні отримала дещо іншу репутацію в очах світової громадськості, – сказала очільниця департаменту культури та туризму міської ради Тетяна Маркова. – І нам дуже важливо повернути той акцент, де Україна – прекрасна країна, багата на дуже талановитих людей, талановитих організаторів, котрі прагнуть і дивляться вперед, і думають про майбутнє та будують своє майбутнє самостійно».

Важко з цим не погодитися. Хоча міжнародна опінія України зіпсована, щонайменше, за тієї влади, яку народ рішуче прогнав, цим неймовірно посиливши у світі інтерес та симпатії до нашої країни та значно піднявши її авторитет в очах міжнародної спільноти. А відтак і подальші події, певна річ.

І в цьому сенсі дуже слушно прозвучала спеціальна заява виконавчого продюсера фестивалю Юлії Сінькевич на підтримку українського кінематографіста Олега Сенцова, котрий перебуває зараз у руках ро-сійської ФСБ. Дехто в залі у тій же хвилі поквапливо причислив цю заяву до політики та запереживав, чи будуть на фестивалі російські фільми. «Безперечно, будуть. А заява стосовно підтримки колеги-кінемато-графіста є не політичною, а гуманістичною, – була відповідь. – Чим можемо допомогти йому? Інформаційно. Це ненормально, коли на території України російські спецслужби арештовують громадянина України».

Про інформаційну підтримку українського кінематографіста говорила наступного дня пані Вікторія Тігіпко вже на прес-конференції у Києві.

Також було названо гостей фестивалю, картини, відібрані для участі у міжнародному та національному конкурсах, членів високого журі й повідомлено про основні події ОМФК. А поміж них – і ретроспективний показ «5 забутих шедеврів українського кіно».

Ми знаємо, що забутих фільмів набагато більше і плекаємо надію побачити їх бодай на телеекрані. Та це, однак, не має стосунку до нинішнього фестивалю.