Коли мої берлінські знайомі дізналися, що я зібралася поїхати в Україну на автомобілі, деякі з них схопилися за голови. Західні райони... Волинь... Націоналісти... Фашисти... Бандерівці... Переживання... Стрес... Серце...

Я могла б написати: «Але ми проявили мужність». Та це було б неправдою.

Ми просто не хвилювалися.

Однак без стресу не обійшлося. Хоча «бандерівці» тут ні до чого.

Навпаки, спілкування з місцевими жителями потроху допомогло зняти стрес, отриманий при перетині кордону. Ні-ні, прикордонні служби теж до стресу не причетні.

Як би не виглядало дивним, вся справа — в СМС, отриманій від російського телекомунікаційного оператора «Мегафон».

Річ у тому, що за тиждень до поїздки в Одесу я десять днів провела в Петербурзі, де і придбала сім-карту «Мегафону». За 10 днів я не «виговорила» всієї суми, покладеної мені на рахунок при придбанні sim-карти. І коли повернулася у Берлін, то отримала стандартне СМС-повідомлення: «Ласкаво просимо в Німеччину. Вартість опцій в роумінгу...» і т.д.

Російську «сімку» у Німеччині я не виймала, вирішивши замінити її на «київстарівську» вже, коли приїду в Одесу.

Шлях із Німеччини в Одесу пролягає через Польщу. Кордон між цими двома державами настільки «прозорий», що його можна було б і не помітити, але про в’їзд у Польщу нагадала СМС-ка: «Ласкаво просимо в Польщу. Вартість опцій у роумінгу...»

Польсько-український кордон ми перетинали майже на самоті. Що додало нам гарного настрою — ми побоювалися багатогодинної черги. Але добрий настрій невдовзі зник. Запищав мій мобільник. Я відкрила СМС, машинально прочитала повідомлення й отете-ріла: «Ласкаво просимо в... РОУМІНГ (!) Вартість опцій в даному РЕГІОНІ така ж, як у Польщі...)» і т.д.

Роумінг?! Регіон?! А де ж Україна? Такої країни більше НЕМА? А я тепер ГРОМАДЯНКА РОУМІНГУ? Або просто — ГРОМАДЯНКА РЕГІОНУ, де розцінки на вхідні, вихідні дзвінки та СМС такі ж, як у Польщі? І Тарас Шевченко — регіональний поет, а «Лісову пісню» написала Леся Регіоналка? І маршал Конєв під час Великої Вітчизняної війни командував Першим і Другим РЕГІОНАЛЬНИМИ ФРОНТАМИ?..

Трохи розрадило те, що коли ми неодноразово зверталися до «регіональних бандерівців» з проханням підказати дорогу (з дорожніми покажчиками на Волині проблема), то нам відповідали мовою, якою був написаний «Заповіт».

До речі, відповідали надзвичайно доброзичливо, хоча ми запитували російською, а зовнішність мого водія була аж ніяк не слов’янська.