У газеті «Свобода» міністр-«свободівець» І. Швайка «доносить» тим, хто мріє про посади, що за жодну посаду ані він, ані його побратими ніколи не трималися. Те ж саме говорив І. Тенюх з трибуни Верховної Ради. Та питання в іншому: для кого звільняти місця?

Для О. Гончаренка, котрий збирав промосковських бабусь біля облради й обіцяв їм російську мову? Чи для С. Фабрикант, яка подбала, щоб з назви бібліотеки зняли імена видатних українців Івана та Юрія Лип? Чи повинні бути при владі такі чиновники, як Л. Мельошина, начальник відділу з питань внутрішньої політики, яка офіційно звернулася до начальника управління архітектури і містобудування С. Протопопова з вимогою негайно прибрати щит із зображенням Р. Шухевича в Іллічівську, бо це, бачте, у когось спричинило нечувану істерію? Їм, очевидно, більше подобається щит із зображенням Ніколая ІІ зі словами «Прости нам, царь-батюшка»...

Допоки будемо звільняти державні посади ворогам нашим? Чому головний міліціянт Одещини І. Катеринчук, родом з Івано-Франківщини, приїхавши до нас, одразу перейшов на російську мову? У нас державна мова — українська. Чи Одеса — не Україна, чи тут не українці живуть? Через таких посадовців московити і називають мою державу Малоросією і землю нашу собі привласнюють.

Раніше, до війни і після неї, поки не понаїжджали сюди з інших країв, на базарах усі селяни розмовляли українською, а зараз тільки ступлять ногою на одеську землю — зразу на російську переходять. На догоду поборникам «русского міра» і на глум українців. І студентство — теж таке.

Так і з церквою. Маємо церкву Київського патріархату, а ходимо до Московського, гроші несемо Путіну. Путін не соромлячись каже: «Крым — исконно русская земля». Насправді ж «исконно путинская земля» — Московія, а всі інші — загарбані.

На догоду Московському патріархату на одеському телебаченні виділили ефір, де попи, звісно ж, російською мовою, промови виголошують. То яка ж це українська церква? За кого там моляться? За Україну, за український народ? Чи за царя? За Росію? Ківалов взявся церкви будувати, ще й приходську школу. Кого він збирається там виховувати, в московській церкві? І скільки ще нам московських церков треба?

А які спритні КДБісти, як жваво взялися виховувати молодь у совєтському дусі! Українці, на жаль, пасивні, а вороги наші дуже активні — то ми їм ще й місця у владі звільняти маємо?

В Одесі забудували все узбережжя моря висотками, а Молдаванка, Ближні Млини, Слобідка, Пересип у нетрях занепадають, хоча там є всі комунікації — і вода, і газ, і світло. То чому не знести ті нетрі і на їхньому місці набудувати п’ятиповерхівок і зі знижкою продавати одеситам, з відстрочкою в оплаті — й людям буде добре, бо отримають доступне житло. А то лише чужинці приїжджають до нас, купують квартири, будинки. Їм не подобається ні наша мова, ні пісні, ні звичаї. Тягають нас за коси, б’ють, поганять наші прапори і тризуби, ставлять нас на коліна, а ми їм за те — білого хліба та їхню мову. Не знаємо як їх улестити. Але все одно, кажуть, їм погано, бо їм, бачте, потрібна наша земля. У них така велика за розміром територія — чому ж їдуть на наші голови?

ВО «Свобода», переконана, — це єдина справжня українська партія. Чому наші вороги її так цькують? Бо розуміють, що вона для них — єдина загроза. Тільки «Свобода» збереже Україну і все українське, бо вони її люблять більше за життя.

Слава Україні!

м. Одеса.