Якось прочитала в газеті, що у США при в’їзді до населених пунктів висять гасла: «Якщо не любите Америку — забирайтеся геть!» Сподівалася, що наші патріоти підхоплять цю ідею і в нас при в’їзді в населені пункти з’являться аналогічні гасла: «Якщо не любите Україну — забирайтеся геть!»

Більше того, вважаю, що ті гасла мають перебувати під пильним наглядом відеокамер. Той, хто спробує знищити його, — той на боці тих, хто воює проти України. Втім, під пильним оком відеокамер повинні бути всі важливі об’єкти.

Зараз в Одесі багато переселенців з Донецької та Луганської областей. Та дехто з них забуває, що війна почалася з вини тих, хто підтримав окупантів у час, коли вся Україна піднялася проти влади Януковича, яка безсоромно обкрадала весь народ, у тому числі і Донецьку та Луганську області. І саме люди з цих областей запросили окупантів поневолити Україну.

Усі добре знають, що у Криму та на сході країни росіяни вільно розмовляли російською мовою, а утисків зазнавала якраз українська.

Народжені в Україні знають українську мову, а ті, хто приїхав з Росії після війни або 20 — 40 років тому і не вчив у школі українську, замість того, щоб вивчити її, вимагають другу державну мову — ро-сійську, агресивно ставляться до українців. Навіщо було тоді їхати до українців? Жити з ненавистю в душі тяжко.

Недавно на вулиці продавали календарики з різними картинками, в тому числі на релігійні теми. Одна жінка, проходячи повз, сказала своїй супутниці: «релігійні». А жінка, що поруч зі мною вибирала календарик, тихенько озвалася: «Она сказала «релігійні» — это же на украинском языке!». Вона кілька разів повторювала це речення, мов запрошувала нас з продавщицею чи то здивуватися, чи то обуритися. Я тільки сказала їй: «Это же Украина!» — і пішла.

Тільки потім подумала, що то, мабуть, була жінка з тих міст, де українську мову переслідують. Одесити не дивуються українській мові, хоч тут російською розмовляють не тільки росіяни, а й молдовани, вірмени, болгари, євреї і навіть етнічні українці. А українців якраз найбільше в Одеській області.

Ось ця видимість, що ми в Одесі всі росіяни, бо розмовляємо ро-сійською, і вводила в оману «руський мір», який не знайшов підтримки корінних одеситів, патріотів України.

А російська мова — це наслідок російського поневолення, знищення українських шкіл та інших національних шкіл.

Зараз під виглядом економії де-хто пропонує знищити сільські школи, кажучи, що там всього 10 учнів. А щоб возити дітей в інше село, треба ж платити зарплату водієві і за бензин, а це не менше коштує, ніж зарплата вчителя, який навчатиме цих дітей на місці. Через це молодь із сіл втікає. А у великих містах на їхніх дітей чекає навчання у переважно, завдяки попередньому міністру освіти, російськомовних школах.

Я ще В.А. Ющенкові писала, що в Одесі вся преса переважно ро-сійська, а в електротранспорті оголошують зупинки російською мовою. Та тільки коли Ющенко приїздив в Одесу, у нас в трамваях і в тролейбусах оголошували зупинки українською мовою, записаною на магнітофонних пристроях. Було приємно чути: «Обережно — двері закриваються. Наступна зупинка...» Коли ж від’їжджав — пристрої «ламались».

До проросійського Януковича нічого було й звертатися.

Та ось спробувала звернутися до П.О. Порошенка, написала, що магнітофоні записи полегшують роботу водіїв, які під кінець зміни, втомившись, навіть перестають оголошувати зупинки.

Отримала відповідь не від Порошенка, а від заступника керівника Адміністрації президента

К. Кокарева (№040600 від 26.08.14), що звернення моє передане до відділу інформаційно-аналітичної роботи зі зверненнями громадян відповідно до указу Президента України від 2 квітня 2010 року №504... При Ющенкові мені відповідали, що мій лист направляють до місцевої влади розі-братися. А тепер я не знаю, яка реакція на мій лист, а минуло три місяці. Збіг чи ні, але саме в цей час в Одесі всі водії почали знову дружно і невтомно оголошувати зупинки лише російською мовою.

Я допускаю, що Порошенко не може в такий час відповідати всім на листи, але зрозуміла, що його в адміністрації оточують люди, яких ще за Януковича заслав Путін, що Порошенка також, як і колись Януковича, оберігають від скарг народу і він не знатиме багато важливих речей у нашому суспільстві, аж доки невдоволення не переросте в багатолюдні мітинги протесту.

На моє переконання, оголошення зупинок українською мовою в електротранспорті всіх міст України, особливо на Сході і Півдні, не менше, а навіть більше важливе, ніж фарбування мостів у жовто-блакитний колір. Таким чином ми покажемо Росії, що ми всі — українці, хоч у побуті розмовляємо різними мовами, в тому числі й російською. А то приїжджають до нас з Росії туристи чи просто гості і чують у великих містах тільки російську, тому й вважають, що тут усі росіяни, яких треба хоч силою, але приєднати до Росії.

«Руський мір» в Одесі зрозумів, що він у меншості і, видно, пішов у підпілля, звідки нападає навіть на український національний одяг (маю на увазі вибух у магазині «Патріот»).

Не можна зволікати із законами про вибори в місцеві органи та в парламент. Як могло статися, що у нашому 135-у окрузі Одеси, де балотувався Ківалов, члени комісії були або викладачі, або випускники його академії?! Мимоволі спадає на думку, що їх спеціально

упровадили в різні партії, щоб створити цю комісію.

І скільки подібних комісій створила Партія регіонів?

Ще кілька слів хочу сказати про прогули і не голосування народних обранців.

На підприємствах, в організаціях за прогули без поважних причин звільняють. Такий закон повинен бути і для депутатів. А відсутність на засіданнях чи не голосування з деяких питань треба фіксувати як голосування «проти». Щоб більше не було виправдань, мовляв, не голосував за важливий закон, бо був відсутній.

Прочитала у газеті, що нардеп Ківалов пропустив без поважних причин 58 засідань парламенту, а Труханов — 20, у тому числі й у ті дні, коли на важливі закони не вистачало голосів, і про це вони не могли не знати.

Треба, щоб на наступних виборах у злісних прогульників навіть документи не приймали. У владі повинна бути зразкова дисципліна і культура поведінки теж.