НА ЗДОРОВ’Я ОДЕСИТА ВИДІЛЯЄТЬСЯ ЧВЕРТЬ ВІД ТОГО, ЩО ВИДІЛЯЄТЬСЯ НА ЗДОРОВ’Я КИЯНИНА

Одещина — серед областей-лідерів з поширеності ВІЛ/СНІДу: понад 17 тисяч хворих, і це лише офіційні дані. Ми звикли приймати цей факт як даність: мовляв, Одеса — велике місто. Але чому ж в інших великих містах ситуація значно краща? Наприклад, у Харківській області — 2918 ВІЛ-інфікованих, Запорізькій — 3696. Темпи поширення захворювання в цих областях є прогнозованими, оскільки зв’язок між кількістю хворих та кількістю нових заражень — прямо пропорційний. Тобто, чим більше ВІЛ-інфікованих, тим вища ймовірність заразитися, навіть якщо ти не належиш до маргінальних соціальних груп, не вживаєш ін’єкційні наркотики, не займаєшся проституцією. А от в Одесі давно не існує меж між соціальними групами.

За тією ж логікою, очікувано, що кількість коштів, які виділяються на боротьбу з епідемією, також корелюватиметься з поширеністю захворювання. «Інститут розвитку суспільних інновацій» провів моніторинг видатків з обласних бюджетів на медицину загалом та боротьбу зі СНІДом зокрема. Аналізували показники в Одеській, Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській, Чернігівській, Черкаській областях та в місті Києві. Кореляцію знайшли, але зворотну. Видатки на боротьбу з ВІЛ/СНІДом у Дніпропетровській (23 тисячі інфікованих) та Одеській (17 тисяч) областях у перерахунку на одного пацієнта в середньому складають 399 та 407 гривень на рік відповідно. Для порівняння: у Чернігівській (3055 інфікованих) — 1782 гривні на рік, Харківській (2918) — 2392, Запорізькій (3696) — 4123 гривні.

Порівняли також видатки обласних бюджетів на охорону здоров’я. Для зручності вираховували середній показник на одного мешканця. І тут Одещина серед промоніторених областей посідає останнє місце з показником 340 гривень на людину на рік. Ці гроші передбачені на лікування та профілактику хвороб різного рівня складності, тож не дивно, що в реальності їх ледве вистачає на допомогу найуразливішим групам. У решті областей ситуація трохи краща: Чернігівська — 396 гривень, Харківська — 418, Черкаська — 435, Запорізька — 482, Дніпропетровська — 940, Київ — 1269.

Окрім медичної допомоги, поширення ВІЛ усе ж таки значною мірою залежить від соціальних факторів. Сума видатків на соціальні послуги в областях із розрахунку на одного мешканця (зокрема, враховувалися видатки на клуби для підлітків та заклади соцпослуг для дітей у складних життєвих обставинах, територіальні центри соціального обслуговування, центри соціальних служб для молоді в бю-джетах районів, обласного центру та області) на Одещині складає 43 гривні на людину на рік, і це один з найнижчих показників серед регіонів, де проводилося дослідження. Менше коштів виділяють лише в Дніпропетровській області — 26 гривень. На ці кошти мають бути забезпечені умови для роботи з дітьми та молоддю і робота з уразливими верствами населення, соціальна та психологічна підтримка, забезпечення та організація дозвілля, що допомагає зводити ризики інфікування до мінімуму. Як бачимо, ситуація у цій сфері ще сумніша, ніж з медичною допомогою.

Розподіл коштів — це справа обласної ради, і, можливо, депутати бачать важливіші статті витрат. Але чи варто економити на життях та здоров’ї своїх земляків? Особливо, коли маємо одні з найвищих показників приросту нових інфікованих та смертності від СНІДу?