Говоримо про корупцію і реформи — думаємо про безвізовий режим з Євросоюзом. Говоримо про Мінські угоди — пам’ятаємо про можливе ослаблення економічних санкцій Заходу щодо Росії. Однак виконання Мінських угод, боротьба з корупцією в Україні та повільне просування реформ не пов’язані напряму з питаннями скасування віз та ослаблення санкцій.

Інтереси та цінності

По обидва боки українсько-ро-сійського фронту, на континенті й за океаном, рішення приймаються не на підставі гасел, заяв і логіки. Баланс інтересів тут вищий за міжнародне право, а заради негайної вигоди допустимо за прийнятною ціною продати принципи, які вважалися непорушними. Тому для українських парламентарів їхати в Брюссель з відкритим серцем і розповідати в Європарламенті про добрі наміри — просто втрачати час.

Там, звичайно, вислухають, забезпечать рекомендаціями та інструкціями, схвалять зроблене, по пунктах перерахують невиконані обіцянки, а вчинять так, наче українців і не чули. Зажадали Нідерланди відстрочити рішення про надання безвізового режиму нашій країні до проведення квітневого референдуму (щодо Угоди про асоціацію Україна — ЄС) — в Єврокомісії «розірвали пакет», і спільного для Києва та Тбілісі березневого рішення не буде.

Порошенко, для якого скасування віз — питання особистого престижу, отримав дзвінкого ляпаса. І цей ляпас ніяк не зумовлений спотвореннями у раніше узгоджену з ЄС українському законодавстві, відсутністю реальної боротьби з корупцією та повільним проведенням реформ. А зумовлений тим, що в голландських і пов’язаних з ними французьких та німецьких компа-ніях — велика частка російського капіталу. Якби Росія захопила навіть усе наше Лівобережжя, збила ще десяток «боїнгів» з громадянами Нідерландів, бізнес королівства і частина його населення збереже симпатію до Кремля.

У багатьох країнах Євросоюзу така ж ситуація. І не варто перебільшувати роль «європейських цінностей», відстоювання міжнародного права і прагнення спрямувати розвиток України на шлях демократії і реформ. Якщо виникне необхідність, у Євросоюзі пом’якшать або навіть скасують економічні санкції щодо Росії. Це рішення, швидше за все, не буде пов’язане з тим, виконає наша країна Мінські угоди чи ні в повному обсязі. А залежатиме від економічних і полі-тичних інтересів країн Євросоюзу. Кожної окремо і всіх разом.

Без вини винуваті

Останнім часом Україна взагалі не в фокусі цих інтересів. Уповільнення зростання і скорочення обсягів виробництва в країнах ЄС пов’язане, в основному, з процесами, що відбуваються в далекому Китаї, а джерелом найгострішої політичної проблеми Західної Європи — проблеми мігрантів та біженців — є Близький Схід.

Не варто було б повторювати ці істини, але частина народних депутатів під час проведення українського тижня у Брюсселі поводилася, як невстигаючі учні, яких викликали у кабінет директора школи. На столі — класний журнал з оцінками, за спиною — класний керівник. І маячить перспектива залишити ледарів на другий рік.

Юрій Віталійович Луценко, лідер фракції «Блок Петра Порошенка» у Верховній Раді, в процесі неформального спілкування з депутатами Європарламенту так гостро відчував свою провину і провину колег з ВР, що погодився з усіма претензіями європейців, озвучив покаяння по пунктах і за всіх по-обіцяв виправитися.

Ще далі в процесі самознищення і посипання голови попелом пішов голова Верховної Ради Володимир Гройсман. У Брюссель для схвалення він привіз портфель з домашньою роботою — анонсом широкомасштабної реформи парламенту за «європейським зразком». На думку авторів проекту, після цієї реформи депутати-прогульники перетворяться у трудоголіків, шахраї під час голосувань перестануть натискати на п’ять кнопок відразу, а ксерокси в комітетах перегріються від роботи в дві зміни. Задля ефективної роботи приймати закони можна буде не більшістю у 226 голосів, як зараз, а більшістю від присутніх у залі.

Скажемо прямо: ефективність роботи Верховної Ради, українське законодавство, економічні реформи і боротьба з корупцією зараз цікавлять європейців не як фундамент майбутньої демократії в Україні, а як інструменти для досягнення нинішніх цілей. Позичені або подаровані Заходом гроші мають працювати на відновлення напівзруйнованої української держави, а Українська держава зобов’язана забезпечити захист і безпеку Євросоюзу на його східних рубежах.

Відмовитися від нагороди

Досягти своїх цілей наші західні партнери хочуть з мінімальними витратами, бажано — за рахунок українців. А наше завдання, грубо кажучи, продати себе якомога дорожче. Не просити допомоги, а наполягати на ній. Не стояти перед директором у позі двієчника, а прямо заявити, що крім України, не реформованої, тотально корумпованої і неефективної держави, захищати європейську демократію нікому. А тримати перед носом величезної країни морквину, обі-цяючи, за повного послуху, скасування віз або фінансову допомогу, — просто небезпечно. Адже від нагороди можна й відмовитися.

Відмовою від нагороди може, до речі, закінчитися «безальтернативний» Мінський процес. У кінці лютого — на початку березня два представники нормандської четвірки (від Німеччини і Франції) зробили спробу підвісити перед носом українців чергову морквину. Міністри закордонних справ цих держав під час відвідин Києва нібито перестали наполягати на змінах Конституції України, а зосередили вимоги на якнайшвидшому прийнятті нового закону і проведенні місцевих виборів в «окремих районах Донецької та Луганської областей». На основі компромісу з бойовиками.

Компроміс полягає в тому, що вибори можуть пройти в присутності незаконних збройних формувань (оголошених «народною міліцією») і під їх наглядом. Кандидати від українських партій, за кількома винятками, у виборах брати участь не зможуть, а єдиною поступкою, фіговим листком — замінником дотримання українських виборчих законів, буде присутність у виборчкомах представників ЦВК.

Ці «компроміси» терористами і представниками Росії навіть не розглядалися. І малоймовірно, що справа дійде до реалізації. Але морквина висить. Й обіцяно, що після виборів наші партнери все зроблять для того, щоб контроль над державним кордоном України на Донбасі був відновлений.

Обіцянки — велика сила. Безвізовий режим при перетині кордонів з Євросоюзом нам обіцяли ще за президента Ющенка. А часу минуло немало. Трохи більше десяти років.