28 червня святкуватимемо двадцятиріччя прийняття Конституції України. Але, на жаль, не кожен з нас тримав у руках Основний Закон усіх українців, ще менше — прочитали його.

Що ж таке Конституція, для чого вона нам потрібна у повсякденному житті, сповненому турбот про виживання, як змусити нас — і простих громадян, і владу — дотримуватися її положень, навіщо потрібна конституційна реформа? В офісі «Реанімаційного пакету реформ» відбувся тренінг для журналістів з усієї України на тему «Конституційна реформа: гострі питання сьогодення», де обговорювалися ці та інші питання.

Керівник проекту «Об’єднуймося заради реформ», директор міжнародної організації Pact в Україні Роланд Ковач розповів про досвід рідної Угорщини у прийнятті конституції, що став для його країни негативним, і навів приклад конституції Ізраїлю, яка формально не ухвалена, але створюється у живому процесі через прийняття фундаментальних законів країни. Конституційний процес в Україні — тривалий, він відбувається через прийняття поправок до чинного Основного Закону і має бути інклюзивним та заснованим на консенсусі всього суспільства, зауважив експерт.

Керівник інформаційної кампанії «КонституціЯ» Юлія Кириченко за-значила, що сьогодні суспільна думка грає основну скрипку в установчих конституційних процесах. Вона назвала такі дані соціологічних до-сліджень: на всій території України Конституцію принаймні читали 50% людей. А от на тій території, де триває збройний конфлікт, таких уже 75%. Виходить, ми беремося вивчати свої права, коли їх порушують.

Суддя Конституційного Суду у відставці, який свого часу був радником президента Віктора Ющенка, а нині — головний експерт групи «РПР» «Конституційна реформа», доктор юридичних наук, професор Володимир Шаповал вважає, що процес створення нової Конституції і внесення змін до Основного Закону — це, як то кажуть в Одесі, дві великі різниці. Якщо в першому випадку потрібне рішення установчих зборів або референдум, то у другому — тільки 300 голосів у парламенті, які й намагається зібрати президент Петро Порошенко.

— Ситуація, яку маємо зараз, краща. Ми, принаймні, обговорюємо зміни, досить навіть публічно. А коли 28 червня 1996-го Конституцію України прийняли, то лише 13 липня вперше публікували текст. Тобто вся держава жила за тим устроєм, якого, в принципі, й знати не знала, — підкреслює Володимир Шаповал.

Експерт міркував на тему, що ж таке Конституція. Це не закон і не збірка законів, оскільки закони ухвалюються парламентом і є актами законодавчої влади. На думку професора Шаповала, Конституція — це реалізація народом країни установчої влади, яка має три гілки: законодавчу (парламент), виконавчу (Кабінет Міністрів) і судову. «Конституція, — наголошує він, — це акт вищого порядку, реалізація установчої влади народу. Якщо розглядати Конституцію як суспільний договір, то це договір справжніх еліт, які приймають її у загальних інтересах усіх громадян».

Теоретично, професор Шаповал має рацію. Але звідки нам сьогодні взяти справжні еліти, якщо при владі знову ж ті самі?

Роман Куйбіда, заступник голови правління Центру політико-правових реформ, головний експерт групи «РПР» «Судова реформа», вважає, що зміни в судочинстві України відбуваються дуже повільно, оскіль-ки існує сильна конкуренція між представниками старої та нової влади й досі не відбулося очищення суддівського корпусу. В Україні вкрай низький рівень довіри до судів — нижче критичних 5%, тоді як у пострадянській Естонії — 54%, у Норвегії та Данії — 83%. Українські суди демонструють величезне небажання змінюватися. Існує значний запит суспільства на суди без корупції — і такий самий величезний опір з боку суддів.

Тож до європейських стандартів судочинства, котрих від нас так наполегливо вимагають, нам ще далеко.

Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ, співголова ради «РПР», розповів журналістам, що приїхали з різних регіонів України, про реформу децентралізації, яка не є самоціллю, а лише засобом, щоб дійти до мети — побудови демократичного сус-пільства. Завдання цієї реформи — передача повноважень і фінансів на найнижчі рівні громадянського суспільства. Відомо, що 159 громад, які встигли об’єднались до виборів, пішли на них по-новому. Саме ці громади нині отримують перший реальний досвід децентралізації влади, саме у цих громадах відбуваються цікаві процеси творення влади на місцях.

І хоча сьогодні не надто сильний поступ влади до конституційних змін, експерти «Реанімаційного пакету реформ» вірять у те, що українці зможуть це осягнути — досягти змін не у владі, а в усьому суспільстві. Від Революції прийти до справжньої суспільної угоди — прийнятої в інтересах усіх громадян оновленої Конституції України.