Травма (з грецької — пошкодження, поранення) — результат порушення анатомічної чи цілісності фізіологічних функцій тканин, органів людини, викликана раптовим впливом — зовнішнім або внутрішнім. На виробництві, як і в побуті, природі, травма, як правило, виявляється раптово — як результат впливу на людину небезпечного фактора при виконанні певних обов’язків, завдань.

За походженням виділяють групи травм: механічні (забиті місця, переломи, рани), теплові (опіки, обмороження, теплові удари), хімічні (хімічні опіки, гострі отруєння, задуха), електричні, комбіновані, фізико-хімічні — зумовлені іонізуючим випромінюванням. За ступенем прояву виділяють легкі, важкі, смертельні травми. Крім того, травми можуть бути груповими (двоє і більше працівників).

Для запобігання травмування люди повинні знати причини травм, результати їх проявів та методи усунення. Виділяють технічні — 10% від усіх нещасних випадків, організаційні — 50%, санітарно-гігієнічні — 40% та психофізіологічні.

Найбільш складним і відповідальним етапом у розслідуванні нещасних випадків, травм є встановлення їх причин. Дуже часто тут допускають грубі помилки, що не сприяє розробці ефективних заходів у боротьбі з травматизмом. Аналізу нещасних випадків передує їх класифікація за причинами. Загальноприйнята класифікація причин виробничого травматизму наразі відсутня, однак більшість авторів виділяють кілька груп.

Технічні причини — залежать від рівня досконалості технологічних процесів, конструктивних хиб устаткування, недостатності механізації та автоматизації важких робіт, недосконалості огороджень, захисних пристроїв, засобів сигналізації і блокувань, дефектів міцності матеріалів, невідомих раніше небезпечних властивостей об’єктів, які зазнають обробки. Ці причини іноді називають конструкторськими або інженерними.

Система управління безпекою праці (СУБП) спрямована на захист людини від дії небезпечних та шкідливих факторів. Її основу складають законодавчі та підзаконні акти. Аналіз ефективності функціонування СУБП на підприємстві проводиться в певній послідовності. Наявність цільових програм з попередження виробничого травматизму і професійних захворювань, усунення їх причин. У разі відсутності таких програм їх потрібно розробити. Важливим є цілеспрямованість щорічних комплексних заходів, інших планів роботи з попередження виробничого травматизму і профзахворювань, підвищення рівня ефективності безпеки праці в будь-якій сфері діяльності. Виконання цих планів, заходів, розпоряджень, пропозицій, посадових інструкцій з безпеки праці — обов’язкове.

Створення мотивації до безпечної роботи полягає у застосуванні організаційно-розпорядницьких, соці-ально-психологічних та економічних методів управління, тобто виконання наказів, розпоряджень, заходів з охорони праці, право-виховна робота з персоналом. Важливою є оцінка і стимулювання робіт з безпеки праці, відшкодування збитків потерпілому, створення і використання фонду охорони праці.

Юлія ЖУКОВА, начальник відділу профілактики виробничого травматизму відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса.