Волонтер з латини — доброволець. Колись це слово означало лише категорію людей, які добровільно та безкорисливо йшли воювати за свою країну. Сьогодні ж волонтерство охоплює дуже широке поле діяльності — від збору матеріальної допомоги для незахищених верств населення до участі в громадських акціях без очікування винагороди за це.

Безкоштовно ділилися з іншими своїм часом, умінням, можливостями можуть лише свідомі люди, у яких є такий ресурс і бажання служити добру для всього суспільства, певним вищим цілям.

Волонтери громадської організації ВСАД

«ІТ-бабусі» — дуже різні і за віком, і за інтересами, і за соціальним статусом.

— Усіх нас об’єднує бажання допомагати людям старшого віку. Усі ми зустрілися в рамках програми «Золота осінь людей похилого віку», а саме — проекту «Місце зустрічі — діалог», що реалізується в Одесі за підтримки фонду «Пам’ять. Відповідальність. Майбутнє». І можна сказати певно й відповідально: без волонтерів ця програма не могла б відбутися, — розповідає координатор команди волонтерів проекту Олена Щербакова.

Зовсім умовно волонтерів програми, яких сьогодні вже близько трьох десятків, можна поділити на три категорії.

Перша — волонтери старшого віку, пенсіонери. Це переважно жінки та чоловіки, які звикли бути активними членами суспільства, брати на себе громадське навантаження і, долучившись у своєму поважному віці до програми як учасники, самі запитують: а чим я можу бути вам корисною/корисним? Так, Олена Віграновська, Тамара Криницька, Олена Кириченко та Лілія Бабенцова відповідають за контакти з учасниками програми, повідомляють іншим про наступні заходи, роблять оголошення, згуртовують однодумців у районах міста. Володимир Богатирьов створив власний блог і групу у «Фейсбуці», де докладно висвітлює всі події проекту. Галина Українчикова постійно відвідує п’ятеро-шестеро маломобільних стареньких і супроводжує їх, якщо вони виявляють таке бажання, на наші заходи. Після її візитів ті, хто не виходить з дому, частенько телефонують координаторові, щоб подякувати за уважність та чуйність волонтерки. Пенсіонерки Жанна Дубчак і Галина Гоменюк розпочали чудову традицію: маючи досвід і навички, проводять майстер-класи із хенд-мейду.

Волонтери середнього віку — це, здебільшого, лю-ди, які реалізували себе у професії і з задоволенням діляться своєю творчістю з іншими. Скажімо, Олена Калмикова, Анна Кольцова та Олена Смагіна займаються з людьми старшого віку акторською майстер-ністю, беруть участь у написанні сценаріїв, підготовці вистав та концертів. Є у нас і чоловіки — Сергій Щербаков та Олександр Філіппов, які допомагають впорядковувати приміщення для зустрічей та готують для всіх смачне частування. Хоча такий поділ за функціями, звичайно, дуже умовний, бо якщо потрібно стільчики розставити чи хутко щось приготувати, долучаються всі.

Ще одна група волонтерів — це студенти Одеського базового медичного училища, які з вересня минулого року допомагають у реалізації проекту. Дружна команда юних медиків під керівництвом заступника директора закладу з виховної роботи Миколи Нарійчука регулярно відвідує людей похилого віку, які не виходять з дому, приділяючи свою увагу тим, хто її дуже потребує.

— Такі візити виховують у студентів терпіння, яке вкрай потрібне медикам у роботі, почуття поваги до старших. Під час спілкування виникає взаєморозуміння та створюється своєрідний місток між поколіннями, — переконаний Микола Нарійчук, який координує цю роботу.

Студенти медучилища також із задоволенням беруть участь у заходах, що проводяться в рамках програми. Зокрема, під час нещодавньої спільної зустрічі майбутні медсестрички-другокурсниці Настя Бугаєнко, Настя Корольова, Каріна Пирогова, Діана Розован та Ганна Скалозуб навчали літніх людей різним функціям мобільного телефону, оскільки більшість з них у змозі лише відповісти на дзвінок.

— Це заняття принесло нам, людям старшого віку, чимало користі, — ділиться учасниця програми Людмила Наговіцина, — адже такі прості речі, як почистити пам’ять телефону від непотребу чи написати повідомлення, були для мене незрозумілі. А тепер я відчуваю задоволення не лише від того, що навчилася чомусь новому, а й від того, що поспілкувалася з молоддю.

Напередодні Міжнародного дня волонтера, який відзначається 5 грудня, хочеться подякувати всім щедрим серцем і справами волонтерам програми «Місце зустрічі — діалог» і побажати, щоб світ, життя, усі, хто довкола, були такими ж відкритими, добрими і турботливими, як вони — люди, що вміють ділитися з ближніми.