Наприкінці року Одеса перетворилася на столицю української акварелі. Тут, у залах Музею західного і східного мистецтва, обласної організації НСХУ та Одеського художнього музею (галерея «Жовті велетні»), Міській муніципальній художній галереї з 24 листопада по 15 грудня триває перша всеукраїнська виставка акварелі під метафоричною назвою «Море акварелі» — проект, який нагадав багатьом, що наше місто має давні традиції розвитку цього виду малярства і свою сформовану школу.

Ініціювала проект Одеська обласна організація НСХУ, яку підтримала Національна спілка художників. Куратор проекту — очільник графічної секції обл-організації НСХУ Анатолій Кравченко.

Крім українських митців, у виставці також взяли участь окремі художники з Німеччини, Молдови та Китаю, що в перспективі дає шанс перетворити її на представницьку міжнародну. Досягнення у цьому виді малярства на українських теренах презентували понад 70 майстрів із 18 міст нашої країни, а це близько 200 робіт.

Привітали учасників виставки в.о. голови облдержадміністрації Соломія Бобровська, заступник начальника управління з питань культури і мистецтв міськради Людмила Крижалко голова обласної організації НСХУ Анатолій Горбенко, доктор мистецтвознавства Ольга Тарасенко, меценат Ірина Платонова, гість із Молдови художник Ігор Мосійчук, один із ста-рійшин НСХУ, колишній директор Музею західного і східного мистецтва Іван Козирод та інші.

Цей масштабний захід мав свою прелюдію — низку інших суміжних проектів, організованих одеською художньою корпорацією: з 20 вересня по 2 жовтня проходив пленер акварелі в Коблевому (Миколаївська область), а з 10 жовтня впродовж місяця у приміщенні облорганізації НСХУ працювала виставка робіт цього виду малярства.

Нагадаємо, що цьогоріч велика група українських художників взяла участь у престижному акварельному пленері в Італії, організованому славнозвісною фірмою Fabriano.

Вибір Одеси для проведення нинішньої виставки культурно і географічно вмотивований. У своєму зверненні в статті до її каталогу очільник Дирекції виставок НСХУ і співголова виставкому Ігор Волощук наголосив: «Ініціатива графічної секції Одеської обласної організації НСХУ акцентованого показу саме акварельних творів у цьому сенсі надзвичайно важлива й актуальна. Не випадково місцем проведення міжнародного та всеукраїнського заходу стала Одеса. Потужний художній потенціал одеситів, вміння організовувати і здійснювати найскладніші художні проекти переконують у тому, що ця виставка стане однією з найпомітніших подій 2016 року».

Інший промоутер проекту, голова обласної організації НСХУ Анатолій Горбенко так прокоментував подію: «Одеса акварельна і надзвичайно творчо активна. Наше місто вперше приймає місію всеукраїнської, міжнародної виставки акварелі. Подібне ставлення Національної спілки художників України, така довіра — це честь для нашого колективу, для Одеси. Спільно із секцією графіки здійснена велика робота, щоб відстояти право на проведення виставки такого ґатунку».

Перша всеукраїнська виставка акварелі в Одесі — подія знакова. Організатори вдалися до системного підходу — у перспективі вона проводитиметься як бієнале. Як зазначив уже згадуваний Ігор Волощук, «пропозиція щодо подальших всеукраїнських акварельних вернісажів у форматі бієнале, на нашу думку, є доречною і перспективною. Ця виставка стане відтворенням реальної картини творчої практики більшості українських художників-акварелістів. Складовими цього є широке географічне представництво авторів і, як наслідок, — демонстрація різноманітних стилістичних манер, цікавого поєднання графічних прийомів, так чи інакше пов’язаних з технікою акварелі».

З огляду на низку обставин роботи одеситів переважають, і в цьому інтрига, адже у випадку, якщо бієнале буде пересувним, то ми зможемо побачити ширший доробок акварелістів, скажімо, Києва чи Львова.

Проведення нинішньої виставки викликало й певну дискусію: чи варто включати в експозицію твори, які виконані у змішаній техніці? Думаю, що на це запитання відповіла багатовікова практика у цій царині. Достатньо згадати твори Валентина Сєрова, Костянтина Сомова, Миколи та Альберта Бенуа, Михайла Жука й інших мистців, які поєднували акварель із суміжними матеріалами, наприклад, гуашшю чи пастеллю. У мистецтві головне — досягти враження, створити образ і донести емоцію. Універсальність акварелі, в основі якої є елемент первородний — водень, у тому, що вона може сполучатися з іншими матеріалами. Втім, унікальність цієї техніки в її чистій основі при цьому лише вітається.

Організатори виставки випустили чудовий каталог, у якому представлена її основна концепція — показати в загальному плані еволюцію акварельного живопису в Одесі починаючи з ХІХ століття та продемонструвати багатство індивідуальних підходів в акварелі різних живописних шкіл на сучасному етапі. Представлені твори Еміля Вільє де Ліль-Адана (1843—1889), Геннадія Ладиженського (1853—1916), Івана Сільвестровича-Давойни (1902—1963) та інших майстрів, які стали фундаторами одеської школи акварелістів. Каталог також містить статті доктора мистецтвознавства Ольги Тарасенко, директора Одеського музею західного і східного мистецтва Ігоря Пороніка та автора цих рядків. У першій частині — твори класиків. На жаль, в експозиції цей принцип порушений. Варто відзначити і вишуканий дизайн каталогу, над яким працювали Олександр Карпушкін, Галина та Анатолій Кравченки і Григорій Палатніков.

Як уже зазначалося, нам надзвичайно цікава участь у виставці двох представників Китаю (Лю Дзянь та Юйчунь Му) — батьківщини акварелі, а також митців із Молдови (Ігор Мосійчук) та Німеччини (Герті Месснер). Якщо представник Молдови є вихованцем одеської школи і цілком вписується у її концепцію, то решта контрастують із загалом.

Випуск каталогу (500 примірників) став можливим не в останню чергу завдяки фінансовій підтримці меценатів, зокрема одеського підприємця Ірини Платонової. Інформаційну підтримку забезпечили газета «Чорноморські новини» та Південноукраїнський медіа-холдинг.

Проект вселяє надію. Звертаю увагу на одну цікаву обставину, яка, швидше, має символічне значення. Як уже мовилося, експозиція розгорнута на чотирьох виставкових майданчиках Одеси: від початку вулиці Пушкінської до Воронцовського палацу, а далі по бульвару Мистецтв рукою подати до залу Спілки художників та Художнього музею на вулиці Софіївській. Таким чином у плані маємо підкову, а це обнадійливий знак.