Одним із вагомих і потрібних для суспільства доробків експертно-аналітичного агентства «Група 2 травня» за два з половиною роки його існування стало створення фільму, а також книги «Одесса. 2 мая 2014-го. Как это было». Відео та друкований опис того чорного для нашого міста дня побачили світ майже одночасно – у переддень Нового, 2017 року. І якщо про годинну стрічку, з якою мали змогу ознайомитися в інтернеті, на місцевих і центральних каналах сотні тисяч телеглядачів в Україні й далеко за її межами, сказано чимало, то книга, надрукована, на жаль, мінімальним для такого значущого видання накладом у тисячу примірників, заслуговує окремої уваги. Це не звичний у таких випадках документальний нарис, чи, скажімо, публіцистичний есей. Це документ у прямому розумінні слова, де похвилинно і погодинно зафіксовано події того сонячного вихідного дня, який пере­творився у своєму плині на сторінку історії Одеси, сповнену трагізму, драматизму, людських жертв, горя і невимовної скорботи. Автори книги – журналісти різних одеських ЗМІ та експерти в різних галузях діяльності, яких об’єднала «Група 2 травня»: Владислав Балинський, Юрій Весілик, Тетяна Герасимова, Сергій Дібров, Валерія Івашкіна, Юрій Мукан, Євген Пересипкін, Світлана Підпала, Павло Поламарчук, Володимир Саркісян, Владислав Сердюк, Юрій Ткачов та Леонід Штекель. У своєму зверненні до читача вони, зокрема, відзначають, що розслідування подій того страшного дня було розпочато ними через десять діб після трагедії з чітким усвідомленням відповідальності за зібрані й оприлюднені для широкого загалу факти. Право їх осмислювати і трактувати багато в чому віддається читачеві. Хоча хроніка подій помережується виділеними окремо думками експертів і журналістів. Наприклад, фахівець із питань балістики, боєприпасів і озброєнь, капітан Національної гвардії у відставці Юрій Мукан констатує, що під час зіткнень 2 травня 2014 року у районі Грецької й Дерибасівської вулиць сторони конфлікту (Євромайдану і Антимайдану) застосовували різну зброю, боєприпаси і спеціальні засоби. Це пістолети різного призначення і калібру (стартові, газові, під патрон Флобера і перероблені під стрільбу саморобними патронами). Використовувалася щонайменше одна мисливська рушниця, орієнтовно 12-го калібру. Патрони до неї були заряджені картеччю. Спецзасоби (вибухові пакети, димові шашки) застосовувалися неодноразово обома сторонами конфлікту.

…У плині зіткнень у цій частині міста зазнав смертельного поранення десятник одеського «Правого сектору» Ігор Іванов. Також був поранений кулею калібру 5,6 мм активіст Антимайдану Геннадій Петров. Така куля могла бути випущеною з пістолетів Марголіна, «Walter PP (TPH)», «Heckler-Koch HK-4», гвинтівок ТОЗ серій 8-90, «Savage mod.42», «Ruger 10/22».

У подальших зіткненнях у центральній частині міста, за коментарем журналіста Володимира Саркісяна, вогнепальну зброю застосовували обидві сторони протистояння, результатом чого стали численні поранення, шість із яких були смертельними…

Експерт, підполковник міліції у відставці, голова громадської організації «Право на самозахист» Владислав Сердюк вважає, що дії силових структур 2 травня 2014 року в Одесі можна охарактеризувати трьома словами: неготовність, нерішучість, зрадництво. Міліція та підрозділи внутрішніх військ могли і повинні були якщо не відвернути масові порушення правопорядку, то максимально мінімізувати кількість загиблих і потерпілих, а також матеріальні збитки. Володіючи оперативною інформацією про можливі заворушення, керівники УМВС України в Одеській області не підготували особовий склад, якого була достатня кількість, і засоби для попередження масової бійні. Слабке екіпіювання міліціонерів, відсутність чіткої координації дій з боку керівництва й призвели до таких трагічних наслідків. І це, з іронії долі, сталося того дня, коли в місті проходила оперативна нарада під керівництвом заступника Генерального прокурора України М. Банчука з казенно-довгою, але промовистою назвою «Стан організації роботи з протидії проявам сепаратизму, громадянського протистояння та забезпечення законності і правопорядку у Одеському регіоні», на якій були присутні очільники всіх силових структур області. Поки вони радилися, в чергових частинах спочатку міліції, а потім і ДСНС, телефони надривалися від дзвінків одеситів про спалахи кривавих зіткнень у центрі міста, а згодом – про пожежі на Куликовому полі, куди змістився епіцентр протистояння. У книзі вміщено розшифровку оригіналу

аудіозапису телефонних переговорів диспетчера оперативно-координаційного центру (ОКЦ) Головного управління з надзвичайних ситуацій в Одеській області стосовно пожежі в Будинку профспілок на Куликовому полі. Вони свідчать передусім про неточну оцінку керівництвом ГУНС ситуації, яка щохвилини ускладнювалася, а відтак – про зволікання у прийнятті правильних рішень. Як результат – запізнілий приїзд на місце пожежі, коли вона вже палала в центральній частині Будинку профспілок і становила смертельну загрозу життю забарикадованих там людей.

– Основний осередок пожежі виник у лівій частині фойє Будинку профспілок о 19.44 – скоріш за все, внаслідок метання пляшок із горючою сумішшю обома сторонами протистояння, – вважає експерт «Групи 2 травня» Владислав Балинський. – Фактичне гасіння пожежі (подавання води) почалося о 20.32. Невчасний початок гасіння службою ДСНС не дозволив локалізувати осередок загоряння, призвівши до непередбачуваного та стрімкого поширення полум’я і загибелі 42 людей від пожежі й падіння з висоти при спробі врятуватися.

– Не підлягає сумніву, що вчасне гасіння пожежі дало б змогу різко скоротити число загиблих від опіків і отруєння чадним газом, а евакуаційні роботи із застосуванням спецтехніки зберегли б життя тим, хто повипадав із вікон, – підтримує колегу Володимир Саркісян.

Оцінюючи значення видання в цілому, не можна не погодитися з думками, висловленими доктором юридичних наук, професором національного університету «Одеська юридична академія» Наталею Крестовською:

– Автори книги працювали з учасниками конфлікту з обох сторін. Лише його організатори і призвідники ухилилися від діалогу. Своєю правдивістю, неупередженістю і одночасно делікатністю стосовно жертв трагедії книга разюче відрізняється від численних підробок, які спекулюють на подіях 2 травня.

Цю книгу варто прочитати. Не лише для того, щоб дізнатися правду, а ще й для того, щоб подібне не повторилося в майбутньому. Адже правда – не тільки зброя справедливості, але й суворий охоронець законності, громадського та правового ладу, а правдива книга – хороший для того посібник.