У четвер на електронну скриньку прийшло повідомлення під заголовком: «В Болграде с подачи Оппозиционного блока депутаты обратились к руководству страны с требованием отменить тотальную украинизацию».

Так і написано: «тотальну українізацію». Мимоволі пригадалися події кінця літа — початку осені 2013 року, коли Україною прокотився парад призначення міськими, районними та обласними радами деяких регіонів (частина з них нині вже насолоджується «прє-лєстямі русского міра») так званих регіональних мов. У згадану щойно Болградському районі тоді вирішили, що в них буде аж три офіційні мови: болгарська, гагаузька і російська.

Отримавши повідомлення, зацікавилася: може, й справді, депутати райради, дбаючи про рівний і вільний розвиток мов представників національностей, що компактно проживають на тих теренах, справно й паритетно забезпечують їм їхні мовні запити, тобто всю свою документацію, як і належить у таких випадках, ведуть всіма офіційними мовами?

Відкриваю сайт Болградської районної ради. І що бачу? Єдина мова, яка використовується тут, — російська. Ні тобі перекладу на болгарську, ні на гагаузьку, ні навіть української версії (це в державі Україна, де, за Конституцією, є єдина державна мова і де, за нинішнім рішенням депутатів, спостерігається «принудительная и тотальная украинизация») нема.

Такий ось орган місцевого самоврядування в державі Україна. Який, як і в 2013-у, прикриваючись красивим гаслом захисту регіональних мов, одним з перших кинувся рятувати «ущемлену» російську.

Учора ж з’ясувалося, що в четвер аналогічне рішення ухвалила й Ренійська районна рада. Щоправда, на відміну від сусідів, на сайті Ренійської райради зустрічається інформація і державною мовою.

Судячи з повідомлення, розісланого у п’ятницю прес-службою нар-депа Миколи Скорика, Одеська область розпочала черговий парад істерії навколо мовного питання. Ось це повідомлення, розіслане, звісно ж, «ущемленою» на Одещині російською (переклад мій):

«Опозиційний блок зареєстру-вав в Ізмаїльській, Тарутинській, Балтській та Фрунзівській (саме так, а не в Захарівській, як тепер вона іменується — О.С.) районних радах проекти звернень до керівництва країни проти насильницької українізації. Відповідні проекти рішень уже зареєстровані в канцеляріях рад. Ініціаторами виступили місцеві фракції ПП «Опозиційний блок».

Депутатам запропоновано звернутися до Президента України та Верховної Ради з вимогою не до-пустити в країні дискримінації за мовною ознакою та скасувати заборону державних свят 8 Березня, 1 Травня і 9 Травня. Дані звернення будуть зачитані на найближчих засіданнях сесій райрад.

Аналогічні проекти з ініціативи Одеської регіональної організації Опозиційного блоку направляються на реєстрацію в апарати рад різних рівнів.

16 лютого 2017 року відразу дві районні ради в Одеській області — Ренійська та Болградська — одноголосно підтримали звернення проти мовної дискримінації».

Отаке повідомлення. Крім нього у листі від прес-служби прийшли й копії згаданих проектів рішень та навіть тексти звернень, підготовлені від імені депутатів Ізмаїльської районної і Балтської міської рад. У цих майже ідентичних зверненнях, де й 10-та стаття Конституції згадується, і війна, яку держава має закінчити, і про недопустимість «диктувати, які свята повинні святкувати громадяни», і, звісно ж, занепокоєння «штучним підняттям мовного питання» (депутати і в Ізмаїлі, і в Балті, стверджуючи, що знають українську мову, впевнені, що питання саме «піднімаються»). І це «підняття», наголошують вони, є «провокацією, спрямованою на збурення суспільства, загострення протиріч, сприяння ненависті за мовним принципом, звуження прав національних меншин у частині збереження, вивчення та використання рідної мови».

Родзинка ж цього досить об’єм-ного звернення міститься, як на мене, в одному короткому абзаці посередині тексту. В ізмаїльській версії цей абзац звучить так: «Також вважаємо недопустимим будь-які звуження статусу російської мови, яка є базовою мовою для повсякденного спілкування в Одеській області та Ізмаїльському районі». У Балті цей абзац дещо розширили, захищаючи не одну «базову», а «базові мови»: «Також вважаємо недопустимим будь-які звуження статусу російської мови та мов національних меншин Одеської області, які є базовими мовами для повсякденного спілкування в Одеській області та Балт-ському районі».

У наступному абзаці теж є дві цікаві відмінності. Так, у балтській заяві написано: «Ми, депутати Балтської міської ради поважаємо рідну українську мову (тут і далі виділення моє — О.С.), спілкуємося нею у офіційному житті, під час сесій, але неприпустимо, щоб хтось нав’язував нам та нашим виборцям, якою мовою ми повинні спілкуватися в повсякденному житті». В ізмаїль-ському ж тексті дослівно читаємо: «Ми, депутати Ізмаїльської районної ради поважаємо рідну мову, спілкуємося їй у офіційному житті, під час сесій, але ми не будемо терпіти, щоб хтось нав’язував нам та нашим виборцям, якою мовою ми повинні спілкуватися в повсякденному житті».

Як бачимо, в Ізмаїлі в «офіційному житті» послуговуються рідною (при цьому слово «українська» з тексту зникло, а відтак зрозуміло, якою мовою там спілкуються і в «офіційному житті». У Балті ж спілкування «рідною мовою» в повсякденному житті вважають, виходить, нав’язаною «провокацією, спрямованою на збурення суспільства».

І сумно, і смішно водночас. Так і хочеться запитати авторів цих текстів зрозумілою їм мовою: «Сам то понял, что сказал?».

А от до компетентних органів маю інше запитання: що за «хід конем» «…с подачи Оппозиционного блока…» задумали на Одещині?

Що сталося невдовзі після параду регіональних мов, влаштованого у 2013-у з подачі Партії регіонів, актив якої успішно перекочував під такі ж синьо-білі прапори «Опози-ційного блоку», гадаю, ще ніхто не забув. Якраз у ці дні вшановуємо пам’ять Небесної Сотні.