11 квітня в рамках фестивалю «Французька весна» в Одеській національній науковій бібліотеці відбулася зустріч з французькими письменниками Патрисією Рєзніковою і Жераром де Кортанзом. Автори презентували роман «Тавро» і біографію «Фріда Кало. Безжальна врода». Обидва видання здійснені за підтримки програми сприяння видавничій справі «Сковорода» посольства Франції в Україні та Французького інституту в Україні (серія «Біографії»). Модератор зустрічі — директор «Альянс Франсез» в Одесі Паскаль Фурно.

Патрисія Рєзнікова і Жерар де Кортанз — подружня пара, яка не мислить себе поза творчістю, літературою. Гості розповіли про свої родоводи, виді-лили ключові біографічні моменти, розкрили зміст презентованих творів, а також повідали про методи роботи, які в кожного мають індивідуальні особливості. За всієї несхожості творчих підходів є один момент, що їх об’єднує: обоє у згаданих творах звернулися до образу жінки з драматичною долею — сильної натури, яка подолала важкі життєві випробування. Автори занурюються в минулі епохи, при цьому мислячи як люди ХХІ ст., з усім комплексом сучасних проблем.

Патрисія, автор багатьох романів, новел, поем і п’єс, окремі з яких отримали нагороди «France Culture», «Thyde Monnier» і «Charles Oulmont». «Я не впевнена, що живу у згоді з сучасним суспільством, — зазначила письменниця. У своїх творах я, швидше, створюю світ, який мені ближчий».

Рєзнікова має українське коріння. Її прадід, уродженець Єлизаветградщини, був офіцером царської армії і в період громадянської війни емігрував через схід спершу до Канади, а пізніше — до США. У майбутньому письменниця мріє перетворити долю своїх предків у великий особистий літературний проект. Він потребуватиме частих поїздок в Україну, роботи в архівах. Власне, думка описати долю своєї родини і спонукали її, художника-графіка за освітою, до того, щоб присвятити себе літературній діяльності.

У романі «Тавро» (у французькій редакції — «La Transcendante») автор вдається до інтертексту, використовуючи твір Натаїла Готорна «Багряна літера», знання світової культури. «Трансценденталісти — це люди, які переосмислюють світ, традиційні цінності, які прагнуть свободи, вірять в інтуїцію, виступають проти релігії, захоплюються орієнтальною літературою, а відтак перебувають в антагонізмі зі світом. Це свого роду хіпі», — пояснює письменниця. Фахівці вважають цей жіночий роман одним із кращих зразків постмодерну (український переклад Галини Чернієнко).

Її чоловік, Жерар де Кортанз, — автор багатьох книг, статей, модератор конференцій і виставок, зокрема виставки творів Фріди Кало в Парижі. Дворянин за походженням, має французьке та італійське коріння і виводить свій родовід від лицарів-хрестоносців, які ще в ХІ ст. кинули якір на півночі Італії (володіли замком Шато в П’ємонті). «Маркіз без замку», — так жартома величає себе пан Жерар.

Звернення до біографії одного із мексиканських символів — художниці Фріди Кало — наслідок багатьох обставин: особистого знайомства Жерара з латиноамериканськими письменниками, зацікавлення давньою цивілізацією ацтеків, видавничі пропозиції та особисті переваги. «Мене цікавлять непересічні особи, що прагнуть жити не так, як усі, які вражають великою волею до життя», — наголосив автор.

У минулому професійний бігун, щодо способу роботи в літературі він мислить категоріями спорту. «Мій метод писати — це забіг не на 800 метрів, а справжній марафон, — пояснив письменник. — Перед написанням книги складаю план. Безпосередній роботі передує збирання документального і художнього матеріалу в усіх його аспектах: історичні аннали, публіцистика, фільми, музика. Упо-дібнююся диригентові або ж режисерові-постановнику — все заздалегідь ретельно обдумую. У кожного письменника існує свій певний алгоритм написання. Мушу працювати систематично, і впродовж року створюю, як правило, одну-дві книги». Цікава обставина, яку Жерару де Кортанзу свого часу відкрив його тоді малолітній син: кожне нове видання має однакову кількість сторінок і розділів.

Гості відповіли на численні запитання аудиторії. Зустріч в ОННБ стала першою презентацією цих видань в Україні. Невдовзі Жерар ознайомить зі своїм літературним дітищем харків’ян, а Патрисія збирається до Києва досліджувати своє генеалогічне дерево.