Небайдужі люди з Білгород-Дністров­ського, Саратського, Тарутинського, Арцизького, Татарбунарського, Болград­ського, Кілійського, Ізмаїльського та Реній­ського районів зібралися в Ізмаїлі, щоб обговорити зміни, які нині відбуваються на Одещині.

У кожного були свої мотиви участі у візійній сесії «Пульс Бессарабії», організованій з ініціативи міжнародного фонду «Відродження» та «Impact Hub Odesa», СОУП «Ізмаїл» та «Kyiv Dialogue / Київський Діалог». Валерія Дерменжи, директорка благодійного фонду відродження та розвитку Придунав’я, хоче знайти нові можливості для вирішення екологічних проблем регіону, підприємницю Ольгу Уряднікову привабила змога обговорити перспективи проектів з енергозбереження та знайти відповіді на питання, що виникли в процесі роботи ОСМД. Керівниця ансамблю «Мелодії Дунаю» Тетяна Бровко шукає шляхів співпраці з європейськими організаціями у сфері культури та хоче навчитися писати відповідні проекти, а представники ГО «Ланцюг єднання» шукають важелів покращення соціально-економічного стану в Кілійському районі. Жителька села Плавні Ренійського району Євгенія Гончар вболіває за соціальний розвиток села, а начальниця відділу комунікацій з громадськістю Кілійської райдержадміністрації Людмила Якименко мріє здобути нові знання, що сприятимуть налагодженню зв’язків між громадськими організаціями та владою.

Були тут і депутати з Білгорода-Дніст­ровського Сергій Ростіков і Денис Кімінджи, і директорка бібліотеки Ірина Тимошенко із Саратського району, і журналістка Марія Шевчук, і представник Одеського кризового медіацентру Ольга Гончар, і член Ізмаїльської організації воїнів АТО Юрій Осика, і науковці Геннадій Мурзановський та Сергій Саханенко, і багато інших людей.

Ось такий «заміс» представників громадськості, влади і бізнесу. Кожен, займаючись вирішенням власних різнопланових проблем, в кінцевому результаті працює на спільний інтерес.

Запропонована модераторами форма проведення заходу відразу націлила його учасників на активну й енергійну роботу.

Були визначені ключові можливості регіону. Перелічили все – і унікальне геополітичне розташування, і транскордонні зв’язки, і особливості екосистеми, і гарна природа, і вигідна для агровиробництва земля, і багата історія, і значний культурний та туристичний потенціал, і доступність зв’язків з Європою, зокрема через водні шляхи – Дунай та Дністер. Не забули й про людський потенціал багатонаціонального краю, працьовитість його жителів. До речі, згадали, що цей регіон є справжньою кузнею кадрів, адже і Президент України, і кілька голів ОДА, і багато які депутати Верховної Ради – вихідці звідси. А головне – це відчутне у багатьох людей бажання змінюватися і змінювати своє життя.

Не важко було з’ясувати основні проблеми. Одна з найакцентованіших, звісно, – жахливий стан доріг. Не меншою загрозою є нерозв’язаність «водного питання» – надважливого для цих місць. До відтоку молоді та спеціалістів призводять безробіття внаслідок розвалу великих підприємств, відсутність реальної підтримки для малого бізнесу.

І ось що цікаво: коли заговорили про менталітет населення та сформовані й законсервовані певними міфами суспільно-політичні настрої, те, що спочатку виглядало як суцільний позитив, набуло дещо інших обрисів. З’ясувалося, що значна частина населення є досить інертною. І клановість влади, і кумівство, і корупція ніде не ділися. Не подолано незлагодженість громадянського суспільства, надзвичайно високим є ризик використання етнічного питання в умовах гібридної війни. І все це потребує уваги активної громадськості.

Багатьох змусила замислитися думка гостей-журналістів із Києва про те, що унікальність Бессарабії полягає у певній інформаційній закритості. Виявляється, багато в чому ми для інших регіонів України – терра інкогніта. Можна й посперечатися з цим твердженням, але в будь-якому разі працювати є над чим.

Так само жвава дискусія розгорнулася під час пошуку відповіді на питання про «точки росту» для всього регіону, про конкретні ресурси розвитку. І тут цінним було те, що поруч із безсумнівно важливими позиціями щодо підготовки програми розвитку півдня Одеської області, створення бізнес-інкубаторів у районах, підвищення захищеності населення, полегшення податкового преса на бізнес, запуску системи річкового флоту та відродження авіатранспорту, прозвучали важливі слова про розбудову громадянського суспільства, про провідну роль закладів культури й освіти, про необхідність національного виховання та забезпечення україномовного інформаційного простору – як телевізійного, так і друкованого. А ще – про формування людини й актуалізацію головного ресурсу – людської совісті!

Цікаво було спостерігати, як протягом дня учасники, спочатку заглиблені у власні проблеми, завдяки вмілому модеруванню Олександра Славського та Євгена Попова піднімали рівень міркувань до загальнорегіональних інтересів. А потім, знову повернувшись до конкретики, бачили проблеми під новим кутом зору.

Загалом робота сесії видається плідною. Учасники заходу мали змогу осмислити зміни, що відбувалися й відбуваються зараз на півдні Одещини, знайти і скоригувати власні цілі та шляхи їх досягнення.