Шанувальники класичної музики з нетерпінням чекали на прем’єру опери Ріхарда Вагнера «Тангейзер».

Музика цього німецького композитора вимагає потужних, так званих вагнерівських, голосів, великих за складом хору та оркестру, посиленого духовими й ударними інструментами. Окрім того, його вистави масштабні за часом.

Після тривалого забуття Одеський оперний повернувся до музики великого композитора у 2013 році, поставивши концертну програму «Всесвіт Вагнера». Спроба була вдалою, тож вирішили, що Вагнеру — звучати у стінах нашого театру. Відтак колектив під керівництвом головного диригента Олександру Самоїле взявся за постановку опери. Це було непросто, зважаючи на те, що в нашому театрі звучить, переважно, легка італійська музика. І співаки, й оркестр, і хор більше налаштовані на мелодійність та милозвучність. А у випадку з Вагнером довелося працювати зовсім з іншим матеріалом — з інтелектуальною, величною, бунтівною музикою композитора-філософа.

В опері йдеться про долю лицаря Тангейзера, що залишає грот богині кохання Венери, аби повернутися на землю, і бере участь у змаганні співаків, де нагорода за перемогу — одруження з коханою Єлизаветою. На шляху у пари постають перешкоди, але любов перемагає, і розквітає посох Папи римського, у якого лицар просив прощення за свої гріхи...

Опера поставлена у концертному виконанні і скорочена до двох годин (повна версія «Тангейзер» звучить три з половиною години). Честі співати Вагнера на прем’єрі вистави удостоїлися четверо чудових вокалістів: партію Венери виконувала заслужена артистка України Тетяна Спаська, образ Єлизавети втілювала на сцені Наталія Павленко, роль лицаря Вольфрама фон Ешенбаха була доручена молодому тенору Гаррі Гукасяну, а головна партія — Тангейзера — Олександрові Шульцу.

Ще один виклик, що постав перед театром, — опера написана німецькою мовою. Оскільки майже всі вистави звучать у нас італійською, російською чи українською, то Олександрові Шульцу, для якого німецька — рідна мова, довелося ставити вимову своїм колегам по сцені. І треба відзначити, що всі виконавці чудово справилися з покладеними на них завданнями.

А ще хочеться відзначити чудове, виразне і злагоджене звучання хору під керівництвом Леоніда Бутенка. Неперевершена гра оркестру під орудою Олександру Самоїле щоразу викликала бурхливі оплески публіки. Зал був повний, і в ньому — чимало молоді, й це зрозуміло — бунтів-на музика німецького композитора залишається актуальною і в наш час.

Оперу супроводжувала відеографіка Віталія Галака, що дозволило бачити суперечливий світ протистояння почуттів та розуму, любові духовної та чуттєвої, у якому й відбувається дія.

Прем’єру увінчали бурхливі овації. Стоячи, публіка вітала виконавців прекрасної постановки, яка, сподіваємося, посяде гідне місце у репертуарі Одеського оперного.