Велика історія сучасної і майбутньої України твориться нині в маленьких громадах, які добровільно вирішили об’єднатися і йдуть на вибори нових голів та депутатів 29 жовтня. Одинадцять громад Одещини теж приєднуються до кардинальних змін у державі. І навіть Бесарабія вже прокидається від летаргійного сну. Татарбунарський район тут поки що єдиний, де створюються об’єднані громади, але приклад для наслідування вже є й для інших районів півдня нашої області.

СТАРТ

У степах Бесарабії на узбережжі Чорного моря у Татарбунарському районі є села, які могли б купатися у розкошах. Тузли, Лиман і Приморське віддалені від жвавих автомагістралей та промислових центрів, і це вигідно вирізняє їх від інших прибережних сіл. Та чомусь порожніють хати, молодь розбігається по світах у пошуках кращої долі, і мало хто повертається жити в рідне село. За останні десятиліття керманичі району переймалися лише збиранням хабарів за роздачу дорогоцінних земель на узбережжі, та й собі там немало земельки прихопили. Ось тому розкошують не села, а люди, які приймають рішення і розпоряджаються ресурсами, що належать громадам.

Першою ризикнула стати на шлях самостійного врядування Тузлівська громада. І в 2015-у тут пішли на нові вибори. Спротив з боку Татарбунарської райради був шалений. Людей залякували закриттям шкіл, садочків, медичних закладів. Деякі лікарі в районній лікарні відмовлялися надавати медичні послуги мешканцям Тузлівської громади. Новообраній голові сільської ради Ларисі Корнован-Мойсеєн-ко доводилося долати купу бюрократичних лабіринтів у пошуках правильних рішень, бо законодавство виявилося кострубатим і неузгодженим з місцевими реаліями. Багато сільських депутатів теж ставали в позу, бо сподівалися мати якусь особисту вигоду.

Та за два роки цій громаді вдалося довести свою спроможність: створено власний центр первинної медико-санітарної допомоги, відремонтовано сільську лікарню, закуплено обладнання для лабораторії та фізкабінету. Тузлівська школа торік виграла конкурс на кращу опорну школу в нашому регіоні, і тут відбулися справжні дива порівняно з недавнім минулим: кабінет інформатики оновився комп’ютерами і мультимедійним обладнанням, здій-снено капітальний ремонт навчального закладу, нарешті з’явилися внутрішні вбиральні, встановлено новий котел, металопластикові вікна. З нового навчального року за рахунок сільської ради харчуються всі учні, а їх тут 234. У школі відкрилися нові гуртки, в тому числі спортивного спрямування: футболу, вільної боротьби. Прий-шли тренери, і результати вже радують — призові місця на обласному рівні і навіть перше з вільної боротьби на міжнародних змаганнях у Болгарії. Цьогоріч сільрада виграла проект Державного фонду регіонального розвитку на реконструкцію даху та термомодернізацію будівлі Тузлівської школи у розмірі 7,5 мільйона гривень.

Капітально відремонтовано Безим’янський дитячий садочок і тепер його відвідують 16 діточок, тоді як до об’єднання тут було лише 5 малих.

У селі Весела Балка люди нарешті отримали водопостачання, на яке чекали десятиліттями.

У Тузлах минулого року почали ремонтувати дороги, які вже й дорогами важко було нази-вати.

Села, які увійшли до складу громади, поступово відроджуються. Є багато скептиків, які кажуть, що ця громада маленька і перспективи розвитку тут досить примарні. Але відчайдушні оптимісти — сільські активісти — стверджують, що робитимуть усе можливе й неможливе, аби продовжити цей поступ до змін та ще й заохотити сусідні села, які досі вагаються, чи варто їм приєднуватися до успішної громади.

Скажете, масштаби не вселенські? Але з таких історій успіху маленьких громад складається історія успіху всієї держави.

ЛИМАНСЬКА ОТГ — ХТО ПЕРЕМОЖЕ?

Отримавши наочний приклад успіху сусідньої громади та усві-домлюючи небезпеку реваншу «старої комуно-регіональної» влади, яка в принципі нікуди з Татарбунарського району після Революції Гідності й не зникала, активісти села Лиман вирішили: ми теж спроможні в себе самостійно навести лад.

Ініціаторами об’єднання з навколишніми громадами виступили колишній сільський голова Василь Резніченко, нинішня сільська голова Олеся Кометіані, депутатський корпус Лиманської сільради. Із 2015-го почалася активна робота з керівниками суміжних сіл Приморське і Трапівка: надсилалися письмові пропозиції, складалися угоди про співпрацю, проводилися усні перемовини. Згодом очільники Приморської сільраді висловили бажання стати центром об’єднаної громади, однак компетентна комісія на чолі з директором Офісу реформ з питань децентралізації в Одеській області Юлією Молодожен наполегливо рекомендувала робити центр у селі Лиман, бо там інфраструктурні об’єкти у значно кращому стані, ніж у Приморському. В результаті численних зборів громадян, наперекір бажанню районної ради завадити цьому об’єднанню, історичне рішення Трапівської і Лиманської громад, а згодом і рішення депутатів сіль-ських рад, прийняті на сесійних засіданнях, засвідчили непереборне бажання сусідніх сіл об’єднатися заради змін, зламати стару систему керування і починати нове життя.

Бажання самостійно врядувати в Лиманській об’єднаній громаді було підкріплене відповідними документами, схваленими в Одеській обласній державній адміністрації, й ось нині ця громада йде на нові вибори сільського голови і депутатів.

Охочих очолити громаду виявилося аж пєятеро: Василь Іванович Резніченко, підприємець, колишній голова Лиманської сільради; Людмила Олексан-дрівна Шевченко, нинішня голова Трапівської сільради; Анатолій Олександрович Токар, пенсіонер МВС, колишній начальник Татарбунарської міліції (2006—2014 роки); Артем Васильович Левченко, головний інженер ТОВ «АгроДар»; Андрій Дмитрович Казанжі, директор КЗ «Лиманський НВК».

У депутатський корпус Лиманської об’єднаної громади має увійти 14 депутатів, на ці місця претендує 69 кандидатів.

На зустрічах з кандидатами виборці задають важливі життєві питання: де люди будуть лікуватися, чи залишаться школи в селах, чому такі малі зарплати отримують працівники пошти, і через це в Зарічному та Новоселиці не розносять газети, журнали, пенсії?

Слід зазначити, що завдяки лобіюванню депутата облради Трифона Антова сільські медичні заклади Татарбунарщини отримали обласне фінансування. Зокрема, Трапівський фельдшерсько-акушерський пункт за ці кошти має нові пластикові вікна, новий дах, там зроблено хороший ремонт. Первинна медична допомога надаватиметься у селах, а вже у складніших ситуаціях хворих доставлятимуть машинами «швидкої допомоги» в окружний госпіталь. В обласному центрі наразі ще вирішують, де буде такий госпіталь. А поки що медичне обслуговування здійснюється так, як і раніше, в Татарбунарській лікарні.

Школи і дитячі садки працюватимуть у звичному режимі, ніхто нічого закривати не планує. А от із поштовиками все досить складно. Справді, за зарплату 1200 і неповний робочий тиждень уже ніхто не хоче працювати, тим більше брати на себе відповідальність за великі суми пенсій, які доводиться розносити з хати в хату без охорони і на дуже великі відстані. Як вирішити це питання? На рівні сільради його не вирішити — це компетенція «Укрпошти», яка є монополістом. Відтак слід звертатися до генерального директора «Укрпошти», задавати йому незручні запитання і вимагати від нього підвищення зарплат для рядових листонош.

Та найголовніша проблема для новоствореної громади — це відсутність нормальних доріг, якими важко добиратися і місцевим жителям, і гостям, які їдуть до моря. Є надія, що створення громади та обрання гідного ке-рівника нарешті дозволить вирватися з економічної блокади, яку чинить районна рада, мотивуючи свою бездіяльність відсутністю грошей. Треба дати можливість селянам розвивати дрібний бізнес на території курортної зони, продавати продукцію з власних присадибних господарств. Потрібно також створити рибогосподарство, щоб місцеві рибалки могли офіційно працювати і сплачувати в бюджет громади податки. Про це говорили самі рибалки, які найбільше зацікавлені у тому, щоб мати офіційне місце роботи.

Відсутність питної води — одвічна проблема цих сіл. Природної прісної води тут нема, тож треба розробляти проект і лобіювати його на державному рівні за програмою «Питна вода». Існуючі криниці у селі Лиман потребують впорядкування та очищення.

Дуже емоційно виступають виборці з претензіями до енергопостачальної компанії щодо функціонування електричних мереж, які часто виходять з ладу, особливо в зимовий період.

На жаль, не всі кандидати на посаду голови Лиманської громади приходять на зустрічі з виборцями, а відтак не знають, які проблеми є у селян і як їх вирішувати.

Вибори обіцяють бути складними. Є побоювання щодо негативного впливу на перебіг кампанії з боку районної ради, яка й досі є великим противником будь-яких змін. Залишається сподіватися на здоровий глузд і розумний вибір жителів Зарічного, Новоселиці, Трапівки і Лиману.

Тож побажаймо успіху і мудрості людям, які стали на шлях змін. Від успіху малих громад рушаймо до великого успіху оновленої України.

Татарбунарський район.