Травень. В Одесі вже тепле море. Знаменита біла акація розквітла і п’янить своїм ароматом. Відпочивальників прибуває — туристичний сезон-2018 набирає обертів.

Чи буде він успішним, залежить і від того, в який спосіб наші туроператори зможуть зацікавити гостей, чи зуміють скористатися багатим потенціалом регіону, адже запити багатьох наших співвітчизників уже виходять далеко за межі звичного формату «море-пляж-харчування-нічліг».

Знаковою подією у підготовці до цьогорічного відпочинкового сезону було проведення форуму «Туристичний кластер Одеської області». Захід ставив за мету консолідацію туристичного бізнесу та напрацювання стратегії створення туристичних кластерів у районах (туристичний кластер — об’єднання організацій, дрібних та великих, що надають послуги в сфері туризму і постійно взаємодіють між собою, спільно використовуючи спеціалізовану інфраструктуру, локальні ринки праці тощо). Обговорювалися питання поточного стану галузі в регіоні, об’єднання зусиль представників цієї сфери, вироблення моделі ефективної співпраці з органами влади. (див. статтю «Туристична стратегія Одещини», «ЧН» за 18 березня). Серед учасників форуму було чимало цікавих людей. Наш співрозмовник — давній друг «Чорноморки», кандидат історичних наук Володимир ПІВТОРАК:

— Володимире Миколайовичу, чому вас зацікавив цей форум?

— Тут присутні представники найрізноманітніших сфер, пов’язаних з туризмом. Чим цінний кластер? Тим, що тут збираються не тільки фахівці, які приходять, щоб послухати щось конкретне в їхній галузі. А також тим, що тут, на мою думку, твориться певний образ, визначаються напрямки розвитку сучасного туризму на Одещині.

Захід скоординований облдержадміністрацією. Хочу відзначити високий рівень його організації та якісні доповіді з різних сфер. Цікавили приклади інших регіонів, те як можна їх застосувати в нашій області, а з іншого боку — свіжий погляд людей, котрі бачать це здалеку, з певної відстані. Адже зсередини видно не те, що ззовні. Для того, хто займається туризмом, розуміти це важливо. Я працюю в туристичній фірмі та викладаю туристичне краєзнавство в університеті. Для мене свіжий погляд ззовні — завжди цікавий. Бо ж у певний момент ти можеш подумати, що вже все знаєш, а тут на тебе чекає небезпека втратити об’єктивність та реальність. Власне, за цим «калібруванням» суб’єктивного погляду я сюди й прийшов.

— Чим саме ваша туристична фірма займається?

— Вона спеціалізована: ми організовуємо екологічні тури для іноземців, в основному на тему бьордвотчингу, тобто турів, пов’язаних зі спостереженням за птахами. У цьому сенсі в нас уні-кальний регіон — дельта Дунаю, більша частина півдня Одещини, лимани. Ми возимо туди іноземців — швейцарців, французів, англійців і маємо справу з цікавими людьми.

—— Як виглядає ваш середньо статистичний турист?

— Здебільшого це або одинак, або сім’я, або дві сім’ї. Середній вік — десь за п’ятдесят. В основному для них це хобі, вони не фахівці-орнітологи, а люди, які колекціонують фото рідкісних птахів, зроблені власноруч. Їм подобається подорожувати взагалі, однак особливо вони цікавляться «галочками» в своєму особистому переліку птахів. Такий у них цікавий суб’єктивно-науковий підхід. Можна сказати, що в загальному потоці туризму їх досить небагато, що це дуже специфічна група. Бьордвотчери, окрім птахів, цікавляться і культурою регіону, і, звичайно ж, гастрономією. Вони дуже спокійні, не шукають собі жодних пригод, як, наприклад, молоді туристи, окремі з яких навіть спеціалізуються на нічних пригодах. З нашими клієнтами у цьому сенсі значно простіше.

— У ваших головне — вміло зачаїтися і сфотографувати свою пташку?

— Власне так. Бо на рівні споглядання вони емоційно сприймають природу, яка їх у відповідь надихає.

— І які ваші основні локації? Ви вже згадували дельту Дунаю…

— По області їх безліч. Вони є і в Ренійському районі, де птахів приваблюють три найбільші в Україні озера та придунайські плавні. Це і Тузлівські лимани, і так звані Одеські лимани: Куяльницький, Хаджибейський, Тилігульський. Є також маршрути на півночі області — на Савранщині, Кодимщині. Птахів можна споглядати і в Одесі, причому навіть рідкісних.

— Дещо дивно і несподівано, що ви, професійний історик, зайнялися бьордвотчингом…

— Знаєте, вихідні хочеться провести з користю. Я завжди був відкритий до будь-якої інформації, і, по правді, історія нашого краю тісно пов’язана з природою. Одещина неповторна, вона вже сама по собі формує певні уявлення про минуле. Я почав цим займатись як хобі, згодом виявилося, що це цікаво й іншим. Я можу з людьми спілкуватися, показувати їм, окрім бьордвотчингу, місця й об’єкти, які знаю як фаховий історик, урізноманітнюючи маршрути.

— Які, на ваш погляд, туристичні перспективи нашої області?

— Наразі Одещина є однією з найперспективніших в Україні. Власне, цілісне бачення цієї перспективи повинне вивести на кілька напрямків, які, на мою думку, повинні бути скоординовані державою та бізнесом. Без бачення спільного напрямку руху ми втрачаємо і в загальноукраїнському, і в чорноморському масштабі. Тому це необхідно, тому перспектива — зрозуміти спільний орієнтир. Бьордвотчинг, гастротуризм, велосипед, сплави на човнах, сімейний туризм… Треба урізноманітнювати пропозицію, підвищувати вимоги до якості як послуг, так і самих туристів. Бо, знаєте, не всілякий турист нам потрібен.

— Що хочете сказати читачам «Чорноморських новин»?

— Що сказати? Мандруйте! Подорожувати Одещиною цікавіше, ніж мандрувати кудись на край світу. В нас, під боком, є унікальні місця. На вихідні можна відкрити для себе античні міста, середньовічні фортеці, дубові праліси, озера і лимани, традиційні страви та ще безліч цікавинок від Кодими і до Рені. Знайти там таке, що просто ах!